Дмитро Білоус Чудесні барви Які чудесні барви у нашій рідній мові, які відтінки різні від Сейму аж по Сян! У Києві говорять інакше, ніж у Львові, — і чорногуз, і бусол, лелека і боцян... Так наче називаєш різновиди лелек ти, а це лиш різні назви, синонімічний ряд. А є ще риси мови, що звуться діалекти: це говори місцеві на дещо інший лад. На Київщині (в Літках) взуття зовуть обувка, а огірок звичайний в Чернігові — гурок, а кошик на Поліссі (в Іванкові) — кошувка, і назви, і вимова різняться що не крок. Раз якось на базарі професор із столиці заговорив із дідом, що ягоди привіз: — То, значить, на Поліссі вродили полуниці? Я бачу, ви з-над Снові, із хутора Рогіз. Дід витріщає очі — і як це може бути? — То ви з Рогозу родом? Мо, інженер? Поет? — Та ні, я просто знаю, як де говорять люди: прислухуюсь до мови — і в цьому весь секрет. *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/dmitro_bilous/chudesni_barvi/