Дмитро Білоус Собінов співає Собінов приїхав на гастролі. Золотий сезон. Найкращі ролі. Собінов співає на Вкраїні ув «Онєгіні» і в «Лоенгріні». Собінов співає в «Майській ночі». Тисячі послухати охочі. Наша опера заледве набирає сили, й раптом — світове імення в ній оголосили. Жовтню — перший лиш десяток. Ще зіяють рани, ті, що нашому народу завдали тирани, як була на рідну мову люта заборона, як жорстоко її царська тиснула корона. А сьогодні море звуків плещеться безкрає: в українському театрі Собінов співає. Але що це? Ярославець, корінний волжанин, українською співає. Знак любові й шани. Для волжанина, напевне, нелегка то праця — кожне виплекати слово, знати, не збиваться! Сотні слухать Лоенгріна, й Ленського охочі, і Левка у «Майській ночі» слухать до півночі... Грім овацій. Свіжі квіти. Захват по виставі. Коло нього і артисти, й глядачі цікаві. — Ви пробачте нам, — аж сяють молоді дівчата, — а по-українськи важко ролі вам вивчати? Він, симпатію відчувши в їхньому нестримі, лиш очима усміхнувся, ще в костюмі й гримі: — Може, декому і важко, та признатись мушу, легко все мені красиве западає в душу. У Москві я Заньковецьку бачив на гастролях, українських корифеїв у найкращих ролях. В юні роки з ними навіть виступав укупі, у Сад омського Миколи в українській трупі... В нашім мовнім багатоголоссі Собінов хвилює нас і досі. Золота сторінка не зів´яне. То хіба ж могли тоді кияни, як і харків´яни, й одесити, на руках артиста не носити! *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/dmitro_bilous/sobinov_spivaie/