Григорій Штонь Удосвіта на прирічковий пастівник... Удосвіта на прирічковий пастівник Впав журавель й одразу заходивсь Сягнисто крокувати між кротячих гірок. Моє безсоння й діловитість птаха Не перестрілися, Хоча... Зараз пориюся у собі... Єство мудріше за стовковиська нейронів. Воно і журавель... І ця часина І в Африці, і в нас... При чім тут Африка? Не заважай. О цій порі там тисячі фламінго Скородять воду в пошуках поживи. А він в цей час скородить берег Колись заплави, зараз ручая. А я... У мене отча сторона одна, А в нього - дві... Оця ось майже знищена... Але він знову й знову Летить із журавлихою до наших місць... Потреба в цьому незбагненна. Мати гніздо не десь, а там, Де народився... Згадались черепахи, полчища лососів І юрмища великих міст. Й усе жахніші схарапудження Природи. Просто населення й народи Далеко не одне і те ж. Народи нищаться Разом із Переселенням усеземним. Птах зупинився й ніби щось почув, Подумав й згідливо кивнув, Мене не зауваживши, що теж Вартує міркувальнрх прошкувань туди, Де зріють штами Нової планетарної біди... 20.8.2021 р. *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/grigoriy_shton/udosvita_na_pririchkoviy_pastivnik.../