Ігор Римарук Вже не стачить старих підошов... Вже не стачить старих підошов, але й путь недалечка. Ось, неборе, і ти підійшов до свого Берестечка. У городі - одні пирії, понад городом - хмари. Повтікали із бою свої, а казали - татари... При паркані - лише жалива, при душі - порожнеча... Може, ці сиворунні слова - тільки шкура овеча? Може, ікла іще не тупі, не урвалась вервечка, і лише бракувало тобі для душі - Берестечка? *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/igor_rimaruk/vzhe_ne_stachit_starih_pidoshov.../