Максим Рильський Сільський сонет Хвилюється широкий лан зелений, Волошки, ніби зіроньки, блищать, На тонких стеблах крапельки студені Минулого дощу веселчасто горять. І дівчина, обсипана квітками, Іде, немов пливе лебедонька в воді, І грають променистими вогнями, Неначе квіти, світлі очі молоді. Вони до мене так привітно сяють, Що в серці стиха струни золоті дрижать, І знов пісні мої пливуть, лунають. В там, в гаю, — пташки дзвенять, дзвенять, І щастя на душі, і тихий спокій… Хвилюється і грає лан широкий. 1912 *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/maksim_rilskiy/silskiy_sonet/