Олександр Олесь Аскольд і Дір Славна в Рюрика дружина, Всім далась вона взнаки, А Аскольд і Дір — найперші, Найславніші вояки.   Нудно їм сидіти дома Без походів, без боїв, І вони прохають князя, Щоб на волю їх пустив.   Князь подумав і дозволив. Попрощалися вони І з такими ж вояками Посідали на човни.   І по Волхову угору В невідомий край летять. Мов орлів широкі крила, Їхні весла лопотять.   Приплили до краю Волхов, Далі витягли човни І в лісах шляхів шукають До чужої сторони.   Бачать — річка. Довго нею Геть на полудень плили, Аж угледіли на горах Місто, вежі і вали.   Приплили, на берег вийшли І питають у полян, Хто живе у цьому місті, Хто тепер у ньому пан?   «Тут колись жили та вмерли Кий, Хорив та Щек, брати. А тепер ми під хозаром, Животій32 та дань плати».   «Не журіться!» — Дір промовив. «За мечі!» — Аскольд гукнув. Кожний птахом стрепенувся, Кожний гнівом спалахнув.   Налякалися хозари І в степи біжатъ гуртом. І дружина здобуває Пишний Київ над Дніпром.   Стали вільними поляни, Вихваляють вояків, А Аскольда разом з Діром Вибирають на князів. *** Скачено із сайту Буквоїд 2008-2024 http://bukvoid.com.ua/library/oleksandr_oles/askold_i_dir/