Василь Тибель. Бурштин. – Харків, Фабула, 2018. – 350 с.
Жанр: містичний трилер
Один «старатель», учасник незаконного добування бурштину на Рівненщині, має унікальну помпу. Вона дозволяє вимивати дорогоцінний камінь з самого болотяного дна. А там не дрібнота, якої не відіб`єш двісті баксів «ментівського» хабаря. Серйозні, чималі самородки, за які платять грубі гроші. Її власник – молодий авантюрист Сашко Зарванець. На свою голову він обмовився про помпу. Так став об`єктом полювання. За ним, точніше – за чудо-помпою, наввипередки женуться джентльмени удачі. Тут і продажні місцеві поліцейські під орудою капітана Кушніра, що в своїй корумпованості та зажерливості недалеко відійшли від дореформених міліціонерів. І місцеві бандити, що підім`яли під себе більшість копачів, якими керує такий собі Додік. І прапорщик Демьян, патологічний садист, гвалтівник та вбивця. І найвища сила – майор СБУ Гайворон, цей має в своєму розпорядженні регулярний військовий підрозділ.
Василь Тибель написав перший в Україні художній твір, у якому в основі сюжету лежить актуальна, свіжа, гостра проблема добування бурштину й справжні війни, котрі вони провокують. Суть питання в тому, що бурштинові «старателі» добувають сонячний камінь незаконним, варварським способом. Довкола виникли цілі злочинні синдикати, і волинські селяни готові зі зброєю в руках захищати свій незаконний бізнес від законної влади. Адже якщо узаконити все, доведеться отримувати менше на руки, платити податки, дбати про збереження природних ресурсів бодай формально тощо.
Тема давно просилася не лише в літературу, а й у кіно, причому освоювати її можливо лише в координатах популярних, масових жанрів. Хоча сам автор під час представлення твору признався: сам не розуміє, що написав. І признається: хотів зробити двокнижжя, бо проблема глобальна, багатошарова.
Бажання представити під однією обкладинкою всі грані свого таланту заледве не зіграло з автором та його дітищем злий жарт. Пригодницька література любить лінійні сюжети. А якщо вже стрибати в далеку історію, аби показати тяглість проблеми через століття, логічніше закласти її в вигляді прологу, хай навіть розширеного. Проте шалена динаміка оповіді, той темп, який заданий на початку, коли Сашко тікає від погоні, а вороги беруть заручниками дружину й доньку, раптом різко гальмує й буксує.
Схожу проблему має загалом непоганий, а де в чому навіть новаторський в царині української популярної літератури роман Лори Підгірної «Омбре. Над темрявою і світлом». В сюжет, де полюють на унікальний артефакт, авторка вплітає кілька позасюжетних історій, самоцінних незалежно від основної оповіді. Задум вочевидь вимагав ширше розкрити історію самого артефакту, аби об`ємніше показати його силу й значення для мисливців. Проте частина з них на сюжет не працює, хоч і розкриває більшість граней авторського таланту й фантазії. Те саме в «Бурштині».
Автор у пролозі заявляє містичну історію, пов`язану з проклятим місцем скупчення неймовірно великого сонячного каменю, та чаклуна, здатного зупинити темні сили. На початку герої згадують давню легенду та очевидців того, як вона діє: «Гатить він по тій каменюці, аж раптом чує – земля стугонить, а з озера бризки летять. Підняв Мирон голову і жахнувся – прямо на нього пре вогняний кінь. І кіно той без голови». Надалі, коли порушено спокій Бурштинового коня, прадавнього монстра, і спляче Зло прокидається, читачам, як і Сашкові з його коханою Галею, не треба пояснювати його природу. Герой вже знає, як треба діяти. Тому друга з трьох частин (книг) роману, яка робить стрибок назад, у історію, й оповідає про народження спадкових чаклунів, здатних протистояти монстру – зайва.
Як належить пригодницькому твору, світ якого здебільшого чорно-білий, вороги, від Додіка до Гайворона, не рефлексують і являють, кожен у своїй іпостасі, зразок невиправного зла. Чого не скажеш про позитивних персонажів, включно з Сашком Зарванцем. Він, як решта копачів бурштину, на початку постають цинічними авантюристами, ладними домовлятися хоч із чортом лисим та порушувати будь-які закони, аби заробити грошей на сонячному камені. Вони конкуренти, гризуться один із одним. Але варто стороннім увірватися в їхній світ та порушити сталі правила, чоловіки й жінки об`єднуються й починають гуртом боротися за справедливість – таку, якою вони самі її бачать.
Сашко ж, володар помпи, взагалі проходить за короткий час трансформацію, перетворившись із заробітчанина, котрому все, крім грошей, по цимбалах, на відповідального громадянина. Ще й здатного протистояти бурштиновому монстрові. Протистояння однозначних поганців неоднозначним хорошим хлопцям вирізняє перший «бурштиновий» трилер. Й загалом справляє позитивне враження, спонукаючи рекомендувати для прочитання.
Оцінка****
Кожен текст оцінюється за 5-тибальною системою. Кожна оцінка дає твору наступну характеристику:
* Жодної надії;
** Погано, але не настільки. Хоча шкода витраченого часу;
*** Ідея є, потрібен редактор. Вчить матчастину;
**** Хочеться краще, але загалом поживно;
***** Так тримати!
Значок (+) біля оцінки - Автор може краще.
Значок (-) біля оцінки - Аби не гірше.
Постійна адреса матеріалу: http://www.bukvoid.com.ua/criminal//2019/03/30/071453.html
|
