Купив у чернігівській книгарні культурно-мистецького центру «Інтермеццо» книгу Василя Шкляра «Чорний ворон», а при виході з магазину бачу... чорного ворона, який сидить на бильці стільця, ніби сторож, і уважно дивиться на мене. Опудало? Та ні, живий птах! Що за чудасія? Як він сюди потрапив?
Виконавчий директор культурно-мистецького центру «Інтермеццо» Олександр Жигалко охоче розповів про птаха, який досить упевнено почувається серед книжкових новинок та відвідувачів.
— Одного морозного дня вивів на прогулянку двох своїх собак, — каже Олександр Миколайович. — Вони й помітили у снігу замерзаючого чорного ворона. Почали гавкати. Птах практично не подавав ознак життя, мав зламане крило. Ще кілька годин — і він би замерз. Я забрав його додому. Ворону так було непереливки, що навіть дзьоба не міг самостійно розтулити. Довелося його годувати з ложечки. За 4—5 днів птах відновив свої сили. Я забрав його на роботу, бо тут є підсобне приміщення, де йому краще. Однак йому там теж стало затісно, нудно, і він став з цікавості виходити у книгарню.
— Не проявляв агресії?
— Та ні. До мене дуже звик. Сидить ось на плечі. І дуже уважно слухає, що я говорю — таке враження, що він добре розуміє, про що. Людей не боїться.
— Чим ви його годуєте?
— Звик до сиру, ковбаси. А хлібом перебирає. Ковтає лише з родзинками... Він дуже розумний, вправний. Може відібрати якийсь харч прямо з мого рота — при цьому не торкаючись губ. Якщо забули дати йому попити, сам знайде баночку з водою. А ще любить кавові зернятка.
— Він ще не розмовляє?
— Чорні ворони наслідують людську мову. Можливо, він ще заговорить.
А ось цікавий нюанс:
— Вірю, що в нашому житті не буває випадковостей, — зауважує Олександр Жигалко. — У грудні ми завезли з видавництва «Ярославів Вал» книгу Василя Шкляра «Чорний ворон». Ми домовилися про те, що письменник презентує її у Чернігові. Чекаємо його з нетерпінням. А тут, бачте, і справжній чорний ворон з’явився в «Інтермеццо». Якийсь містичний збіг! Скільки йому років? Ніхто не знає. Чорні ж ворони можуть жити понад 100 років! Таке враження, що це душа головного героя твору до нас завітала. Адже у романі йдеться про те, що лише чорний ворон був єдиним свідком загибелі отамана.
Чернігів.
На знімку: Олександр Жигалко зі своїм другом по книгарні — граком, якого він називає Чорним Вороном.
Сергій Павленко
Фото автора
Постійна адреса матеріалу: http://www.bukvoid.com.ua/digest//2010/02/10/093646.html
|
