Померла Дарія Гусяк (1924-2022), яка була повстанкою, зв’язковою Головного командира УПА Шухевича.
Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив історик, народний депутат України Володимир В´ятрович.
"Померла Дарія Гусяк (1924-2022).
Повстанка, зв’язкова Головного командира УПА Шухевича. Одна з покоління нескорених, завдяки яким Україна стала незалежною і має нині, тих хто можуть захистити цю незалежність.
Вічна пам’ять!", - написав він.
Дарія Гусяк народилася 4 лютого 1924 року в місті Трускавець на Львівщині, у національно свідомій сім´ї Юрія та Марії Гусяків. Близькими родичами мами були знамениті діячі ОУН Дмитро Данилишин та Василь Білас.
Закінчила українську народну школу в Трускавці. Від 1939 року мала тісні контакти з членами підпільної ОУН та виконувала доручення організації. Батько її, Юрій Гусяк у 1940 році був заарештований органами НКВД, подальша його доля невідома. У 1943 році закінчила торговельну гімназію в Дрогобичі. Через загрозу арешту з боку НКВД Дарія разом з матір´ю перейшла на нелегальне становище.
У 1946 році, разом з підпільницями Ольгою Ільків та Мартою Пашківською, поїхала до Стрия, де познайомилася з Катериною Зарицькою, від якої одержує завдання та інструкції для організації хати-криївки. Діставши документи переселенців з Польщі, Дарія Гусяк з мамою і Мартою Пашковською організовує таку хату в селі Грімне Городоцького району. В тій хаті перебував три тижні узимку 1947 року головний командир УПА Роман Шухевич. З цього часу стала зв´язковою генерала Романа Шухевича. На Великдень 1948 року в лісі, при великій кількості повстанців була прийнята у члени ОУН, присягу приймав Роман Шухевич.
1950 року заарештована і з 2 березня утримувалась радянськими спецслужбами в тюрмі «на Лонцького», у Львові. Після року перебування в тюрмі перевезена до Києва для продовження слідства. Рішенням комісії Особливої наради при МДБ СРСР засуджена за ст. 54.1а КК УРСР («зрада Батьківщини») на 25 років тюремного ув´язнення, яке відбувала в тюрмах Верхньоуральська та Володимира. Згодом відправлена в с. Барашево (Мордовія).
У березні 1975 року звільнена, дозволу на повернення на батьківщину не отримала. Поселилась у Волочиську на Хмельниччині, у подруги по боротьбі Катерини Зарицької. З 1995 року мешкала у Львові. Займала активну громадянську позицію, виступала у пресі. Стала членом Проводу Конгресу Українських Націоналістів. За порадою Слави Стецько, створила громадську жіночу організацію — Всеукраїнську Лігу Українських Жінок та стала її головою, об´їздила всю Україну, створила осередки ВЛУЖ у 22 областях. Як голова ВЛУЖ була співзасновником Національної Ради жінок України, представляла цю організацію на міжнародних з´їздах і конференціях.
"Буквоїд" висловлює щирі співчуття рідним та близьким Дарії Гусяк
Постійна адреса матеріалу: http://www.bukvoid.com.ua/events/sum/2022/08/12/163440.html
|
