|
Іду в Кийові по Пушкінській, а внучка й каже: «Діду, се вулиця Чикаленка». Що тут скажеш: «Дідо виховав собі на голову». Себто я – п’янствував на сій вулиці по генделиках, а тепер маєш: «Чикаленка…»
Кацапстан лупить ракетами по моєму місту, а вдатні хохли справляють – куди. Ми з моєю внучкою, попри те, ходимо Старим Містом. Я розповідаю внучці:
– Тут я вкрав, у сьому будинку, «Спогади» (1861-1907) Євгена Чикаленка, видані в Нью-Йорку 1955 року.
Другокласниця глядить на мене та й каже:
– Діду, ти злодій?
– Аякже… Я крав і краду в діаспорі все для тебе.
Вулиця Чикаленка сьогодні для моєї внучки. Вона не сприймає її назву – Пушкінська.
Скільки я пив і пропив на колишній вулиці Пушкінській у Кийові, а таки не пропив те, що вкрав у діаспорі. «Спогади» Є. Чикаленка.
Моя внучка пишається, що прошкує зі своїм дідом вулицею Чикаленка!
Постійна адреса матеріалу: http://www.bukvoid.com.ua/column//2024/01/07/223919.html
|
