Я любив Її.

Та чого в минулому часі? Я люблю її і зараз. Вона і зараз поруч зі мною.

Я говорю про бороду, про цей чудесний дар Бога чи подарунок від еволюції чоловікам, щоби їм було не сумно під час роздумів і очікувань.

Перша борода в житті – це вкрай відповідально. Не кожен має внутрішню силу відкинути всі можливі прискіпування, тролінґ, зауваги з боку суспільства і дати волосяному покрову обличчя вільно рости. Тому відсоток тих, хто носить бороди – він вкрай малий. Але це дуже часто люди високої марки, вдумливі, творчі. Їм завжди є що сказати, про що розповісти і подумати. Самі бородані рухають прогресом цього людства, вони виробляють сенси, знання, що забезпечує поступовий розвиток нашого суспільства. Еволюція людства – все це їх заслуга.

На іншому боці – революціонери, котрі також рухають цей світ, час від часу погладжуючи бороди, мовби концентрують у них всю свою силу і спрямовують її на оновлення суспільних процесів, що відбуваються в їхніх країнах. Звісно, що це має сенс під час революцій, коли побут не завжди дозволяє витрачати час і ресурси на гоління, проте і після завершення боротьби їх лідери залишають бороди, що дає говорити про її вище призначення на обличчі героя.

Борода вимагає терпіння. Не потрібно нікуди поспішати, треба дати їй час. Згодом, зрозумівши, що нарешті настала воля, вона буде поступово забирати собі територію для зростання. Але для цього не варто лякати її чи вимагати якнайскорішого росту.

Борода потребує уваги. Не можна просто закинути прилади для гоління і ні про що не дбати. Її потрібно любити, піклуватися, по максимуму бути уважним до неї. Тоді, зрозумівши, що потрапила у хороші руки (або на добрі щоки) – вона поверне цю любов устократ.

Бороду потрібно поважати. Не соромитися себе, коли друзі кажуть Тобі зголити Її, не слухати інших, котрі видають себе за експертів у сфері естетики, не вестися на їх зауваження. Ти сам маєш відчувати себе добре з бородою, і жодні інші думки не мають значення. Це Ваше особисте питання – Твоє і бороди.

Дуже часто такі зауваження лунають саме від тих, хто страшенно хоче мати й собі бороду, але вона чомусь не росте, або якщо і росте – то це виглядає як ліс після жахливої бурі. Вони це розуміють і страшно заздрять тим, хто зумів викохати на своєму обличчі цю зматеріалізовану мудрість, креативність і свободу.

Моя борода прожила зі мною весь Євромайдан, від розгону студентів наприкінці листопаду, коли я дав собі слово не голити її до падіння режиму, до кінця лютого, коли режим дійсно впав. Звісно, часом вона потребувала підрізання, але все одно була завжди поруч, зігріваючи зимовими днями і оберігаючи не гірше за шарф (котрого навіть не має, бо все одно борода краще). В ті місяці я нарешті зрозумів, що мені байдуже на всі зауваги оточуючих, що маю жити і виглядати так, як подобається саме мені. В ті місяці я по-справжньому полюбив Її.

Я знаю, що наш час ще попереду. Що бородані, котрі зараз з’являються на вулицях міст – це тільки початок в поширенні великого культу. І я із задоволенням приєднуюся до його адептів.

Більшість ікон навіть не доведеться міняти.