1 лютого його учасники представили свій проект "С.Е.К.С.". Назва означає "Сучасне Епатажне Креативне Слово". Рух проводитиме уроки сучасної української літератури у старших класах.

— Коли ці чарівні дєвочки прийдуть до школи, там усі пацани полюблять українську літературу, — говорить головний редактор журналу "Однокласник" Сергій Іванюк, 61 рік. Нові учасниці руху переглядаються і пирскають. Прямують до 49-ї київської школи з поглибленим вивченням французької мови.

Активісти обирають сучасного автора і представляють його школярам. Керівник проекту Катерина Поправка 2007-го розказувала на уроках про Юрія Іздрика.

— На його "Есей про мудаків" із роману "Воццек" учні завжди добре реагували. Найскладніше було у школі на Троєщині. Замість 11-го класу мені довелося читати урок у сьомому. Семикласники — це ситуація "іграй гормон". Хлопців з останніх парт попросила намалювати Іздрика. Портрет вийшов дуже епатажний. Це був невисокий лисий дядько з великим носом. На голові сидів Кіт-Пес із мультика. В одній руці тримав "Ред Бул", в іншій — прапор Бразилії, а на ньому слово "мудак". Підліткам несподівано стало цікаво, що ж цей дядько пише, аби його правильно зобразити. Наприкінці я показала справжній портрет Іздрика. Діти були здивовані. Бо принаймні ніс вони намалювали ідеально.

У кабінеті української літератури чекають десятикласниці. Серед двох десятків дівчат — двоє хлопців. Усі вбрані у святкове. На дошці кольоровою крейдою написано "З Днем української мови!", поряд — кетяги калини. Стіни завішані картинами Тараса Шевченка.

— Сьогодні обговоримо символіку в романі Ольги Кобилянської "Земля", — оголошує вчителька Тетяна Дмитрівна. Школярі розкривають зошити. Учасникам проекту "С.Е.К.С." дають кілька хвилин після уроку.

— Хочемо показати, що письменники теж носять джинси і кеди, зустрічаються з друзями за пивом і пишуть про близькі нам речі, — розказує 18-річна Катерина Єфремова. Навчається на філолога у Києво-Могилянській академії. — Зараз дамо вам послухати, як Сергій Жадан читає свої вірші під музику. Це його проект із гуртом "Собаки в космосі".

— І я готовий палити сусідські будинки, щоби вона звернула на мене увагу, — вмикає Катерина на мобільному запис вірша "Жінка". Школярі тихо закривають книжки. Вже настала перерва. З коридору чути гамір.

— Маємо дві години на рік для позакласного вивчення сучасної української літератури, — у порожньому класі вчителька засовує під парти стільці й витирає дошку. — Ми не можемо залишати дітей на додаткові години, бо вони й так переобтяжені. Думаю, ця можливість у них з´явиться, коли навчатимуться у вузах.

— Мені не сподобалася "Земля", — каже після уроку 16-річна Валерія Золотарьова. Її довге чорне волосся зібране у хвіст. — Для мого віку таке зарано. Українську літературу взагалі важко читати, бо вона депресивна. Через специфічну стару мову дуже складний Франко. Коли вчила напам´ять Шевченка, не завжди розуміла, про що йдеться. Заучувала напам´ять, бо треба було. Після цього уроку дуже хочу почитати Жадана. Мої однолітки більше люблять сучасну зарубіжну літературу — Джоан Ролінґ чи "Сутінки" Стефані Маєр. Книжки з веселими моментами цікавіше читати українською. Думаю, ця мова багатша на прикметники, епітети. Я розмовляю російською. Українську вживаю тільки на уроках мови й літератури.