"Дідо-всевідо" - це книга страшних оповідок, а "Розбійник Пинтя у заклятому місті" - масштабний епос на основі карпатських казок.

В інтерв´ю ВВС Україна автор розповів про те, що лежить в основі його книг, звідки він бере свої чудернацькі образи та що хоче донести читачеві.

ВВС Україна: Про що оповідають Ваші книги "Дідо-Всевідо" і "Розбійник Пинтя у Заклятому місті"? Йдеться не про зміст, а про ідеї, які Ви намагалися туди вкласти.

Олександр Гаврош: Це різні книжки. У "Діді-Всевіді" я хотів нагадати про наш карпатський фольклор, адже людство стрімко змінюється, і кожному поколінню його слід подавати по-іншому. Тому старався бути близьким до першоджерел – народних казок.

Тим паче, що страшні, містичні історії – не вельми у нас культивований жанр. Окрім "Вія" Гоголя, який також написаний за народним переказом, пересічному читачеві так одразу й важко щось пригадати ще. Тож це було таке собі заповнення фольклорної ніші, але вже на рівні літературному.

"Розбійник Пинтя у Заклятому місті" - це вже суто авторська книжка, своєрідний "конструктор" карпатського епосу, де деталями виступають виготовлені народною уявою герої чи локації. Я вибудував з цього матеріалу (часто маловідомого) окрему і цілісну картину. Адже "велика народна казка" - це теж у нас незаповнена ніша.

ВВС Україна: Як Вам вдалося скласти усі ті карпатські казки в одну історію?

Олександр Гаврош: Не знаю. Напевно, уява розвинена.

ВВС Україна: Певно, пишучи книжки, Ви уявляли свого читача. Опишіть, яким саме Ви його бачите: його стиль, звички, інтереси, вподобання?

Олександр Гаврош: Думаю, що кожен "свій" читач здебільшого схожий на автора. Тобто приймає його уявлення про світ, про людські чесноти, його манеру спілкуватися чи споглядати "примруженим оком". Коли я пишу, то уявляю не читача, а радше його серце. Воно подібне до мого.

Незаповнені ніші

ВВС Україна: Пинтя - шляхетний розбійник. Таке може трапитися у нашому справжньому житті? Чому Ви обрали саме цей образ?

Олександр Гаврош: "Шляхетний розбійник" – це вже усталений літературний стереотип. У книжці я частенько іронізую з цього. Хоча "поза законом" можуть опинятися й порядні люди. Досить подивитися на те, що зараз коїться в Україні. Тому й деякі розбійники ставали народними легендами. Адже народ не оспівуватиме нікчем.

В Україні майже не було "розбійницької" прози для дітей. У світі вона досить розвинена. Я вирішив спробувати заповнити цю прогалину. Сподіваюся, що вийшло непогано.

ВВС Україна: На Заході дитячий роман - дуже гарно налагоджена справа. Чого вартий один успіх Гаррі Поттера... У нас це поле лише починають засівати, зокрема і Вашою книгою. Чому досі у цьому жанрі існувала певна прогалина?

Олександр Гаврош: Та в нас куди не кинь оком – незаповнені ніші. Наша література тільки почала розвиватися в умовах творчої свободи. Тож до жнив ще далеко. Але певні здобутки за останні роки вже є. Окрім того, літературна праця вимагає великого зосередження, але в нас майже не дає засобів для існування. Тому й немає аж такого великого потоку творів. Це праця радше ентузіастів, ніж професіоналів, що з неї живуть.

ВВС Україна: Страшні оповідки для "Дідо-Всевідо" Ви самі придумали? Чим сучасному молодому читачеві будуть цікаві історії, які відбувалися або на початку минулого, або взагалі в позаминулому столітті?

Олександр Гаврош: Ці сюжети я довго розшукував серед народних казок сторічної давності, аби сплести з них повість. Довелося перелопатити десятки видань.

Авжеж, далеко не кожна історія цікава сучасній дитині. Щось я почерпнув у Гнатюка, щось у Фінцицького, є й так-звані "мандрівні" сюжети, які зустрічаються у літературах різних народів.

Для мене було важливим цей давно забутий скарб все-таки зберегти і подати сучасному читачеві вже очищеним від зайвостей. Адже це були лише фольклорні записи. Таким шляхом йшли і Шарль Перро, і Пушкін, і Франко, які брали вже відомі сюжети, але завдяки своїй майстерності переносили їх на вищий рівень.

ВВС Україна: Якими книгами надихалися Ви, готуючи свої власні?

Олександр Гаврош: Для мене гарним прикладом була книжка уральських казок відомого російського казкаря Бажова. Бо в ній, як і в "Діді-Всевіді" - одним із головних героїв твору є мова. Саме вона надає цим книжкам неповторного аромату рідної землі.

Інтерв´ю записав Роман Лебедь.