Re: цензії
- 04.11.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. КиєваПовернення до витоків слова: чому книжка «Логодіалоги» Олександра Козинця потрібна педагогам і батькам
- 02.11.2026|БуквоїдУ перекладі угорською мовою вийшов роман Володимира Даниленка «Клітка для вивільги»
- 29.10.2026|Василь КузанРеалізм абсурду
- 27.10.2026|Юлія МанякінаМузика розшарпаної цілости
- 26.10.2026|Павло Пантелеєнко, філолог та вчитель Ліцею №304 м. КиєваПам’ять, що лікує забуття: 127 відлунь одного роду
- 23.10.2026|Тетяна Іваніцька-Дячун Лікарка-психіатриня, психотерапевтка, PhD, письменницяЖити, поки життя триває
- 22.10.2026|Тетяна Торак, м. Івано-ФранківськЗробити вибір
- 20.10.2026|БуквоїдКоли Попелюшка обирає бунт, а не принца
- 20.10.2026|Ірина ГолубІсторія, яку не розповідають без суперечок
- 20.10.2026|Ігор Бондар-ТерещенкоДві сестри і дівчина, яка колись була кішкою: українською вийшли повісті «Дві Лотточки» Еріха Кестнера та «Мінуш» Анні М. Ґ. Шмідт
Видавничі новинки
- Юлія Судус. «Переливи»Поезія | Буквоїд
- “Читай про рідний край”Книги | Буквоїд
- Павлюк Ігор. "Мезозой"Проза | Буквоїд
- Прозовий дебют Надії Позняк «Ти ж знаєш, він ніколи тобі не дзвонить…»Книги | Буквоїд
- Сащук Світлана. «Дратва тиші»Поезія | Буквоїд
- «Безрозсудна» Лорен Робертс: почуття vs обов’язок та повалені імперіїКниги | Буквоїд
- Ігор Павлюк. «Голод і любов»Поезія | Буквоїд
- Олена Осійчук. «Говори зі мною…»Поезія | Буквоїд
- Світлана Марчук. «Магніт»Поезія | Буквоїд
- Олександр Скрипник. «НКВД/КГБ проти української еміграції. Розсекречені архіви»Історія/Культура | Буквоїд
Літературний дайджест
"Телесик символізує дівочу незайманість", - Василь Голобородько досліджує казки
Поет 69-річний Василь Голобородько два місяці тому переїхав з Луганська до Києва. Узяв із собою найнеобхідніші речі.
Удома залишив основну роботу - свої дослідження українських казок.
- Я їх тільки з підвіконня забрав і заховав, щоб не розсипалися, якщо бомбитимуть, і щоб їх не вкрали.
Давно працюєте над казками?
- Останні 18 років. Незавершені привіз із собою. Бо запишу, а завершувати ніколи, основна моя робота - казки. Їх дуже багато варіантів, але вже бачу Шукаю принцип, за яким сюжети об´єднуються. У мене на кожен окремий сюжет папка. Я набирав казки, роздруковував на принтері, коментарі писав від руки. Дві з половиною тисячі сторінок текстів - у мене на флешці є. А коментарі - тільки в паперах, що там лишилися. Їх не набирав - щось змінюється в процесі, щось застаріває, додається. Син пропонував: сідай скануй, сканер є. Так це рік треба нічого не робити, тільки це.
Що хочете довести цим дослідженням?
- Ніхто не знав семантики, змісту казки. Всі думали, що це чиста фантастика. Але чиста фантастика не могла б зберігатися сотні років. У різних культурах існують варіанти казок, які початково - українські. Якщо мої міркування правильні, то семантика це підтверджує. Вони не могли народитися в інших мовах, навіть у російській, які накрали наші казки й переклали. Там метафори побудовані на співзвучності слів, у інших мовах таких дієслів немає, тож похідних таких не може бути. У мене не було закладено довести, що наші казки - українські, воно само вийшло. Нашими є всі індоєвропейські казки - у них мотиви такі, як в українських. Індійські ж казки зафіксовані дуже давно, отже, можна визначити їхній вік. І таким чином виявиться давність наших казок і нашої мови. Казки ділю на парубочі й дівочі, окремі ще є дорослі. У мене два підвіконня, в папках на одному - дівочі казки, на другому - парубочі. То я тепер часто із парубочих переставляю у дівочі, бо такі - основна маса українських казок.
Наведіть приклади.
- От візьмемо відому казку "Телесик". Я проектував її на весільний обряд. Але в цій казці весілля зависає в повітрі. Бо йому має передувати сватання, а перед тим - вечорниці, а до того - дорослість. Почнемо з того, що Телесик народжується неприродно - це називається хибна пресупозиція. Ця, як я її ще називаю, небилиця, за Лотманом вказує або на нісенітницю, або на метафору. Отже, це означає не народження - адже люди й тоді знали, як з´являються діти. Значить, тут щось інше. Ще - Телесик маленький, це конкретизується тим, що він летить на гусочці. Насправді Наприклад, Телесик символізує дівочу незайманість. В українській мові вона називається красивим словомчерчичок. Внутрішній сенс цього слова - те, до чого можна тільки торкатися, черкатися. Так робили нга вечорницях в обряді притула. Відбуваються вечорниці, і на них відбувається такий субобряд, як притула. Я дійшов до цього через казки, а потім уже вичитав у етнографії. Тепер це називається петінг. Парубок, навіть той, що одружується, не мав права здійснювати коїтус із дівчиною, на якій одружується, ніколи. Після весілля йде комора - так от перед нею дівчину символічно перетворювали на жінку. Косу топірцем до одвірка одрубували, як у гуцулів, або голову жіночим головним убором покривали. В коморі він мав справу вже з жінкою. Внутрішня форма слова дівчина - це та, на кого можна тільки дивитися. Вона й прикраси на себе всякі чіпляла, щоб парубок тільки дивився на неї. А дорослою вона стає, актуалізується її незайманість, тільки після першої місячки. Це дуже суттєво в нашій культурі. Так протривало десь до середини ХХ століття. На початках тільки увага до цієї деталі - як тепер вважають, незначної - давала можливість вирізнитися людському соціумуму із тваринного світу. Місячка у казках позначається такими образами: Змій, Зміюка - як у Телесику, Чорт, Відьма і Відмідь - це слово має писатися через і. Вони походять від дієслів "змінювати" та "відміняти". Тобто це те, що перетворює підлітка на дорослого. Черчичок у казках завжди сильний, побиває Змія, але й Змій теж сильний. Дівчиною у "Телесику" може бути гусочка - бо після настання дорослості парубки і дівчата метафоризувалися тваринами, птахами. Тому що вони на вечорницях мали здійснювати не людський коїтус: людський - повний, а притула - неповний.
Отже, в "Телесику" до весілля не дійшло?
- Так, є величезна група казок, які описують тільки дорослість дівчини. Сватання у казках дуже красиво показане. Один із субобрядів на сватанні - обмінити хліб. Ті, хто приходять, залишають свій, а господарі, якщо дають згоду, то дають свій, і старости вертаються з хлібом, а не з гарбузом. У казках цей епізод побудований на співзвучності слів обмінити - підмінити. Тобто у плані вираження в казці це буде підміна. Як наприклад, дають листа, який треба нести цареві, а гонець десь заночував, йому підмінюють лист, у якому пишуть інше. Коли повертаються - знову підмінюють. Знову таки - в інших мовах нема цієї співзвучності, у культурах нема цього обряду. Отже, ясно, що це в Україні народжене.
Валерія РАДЗІЄВСЬКА, Олена ШАРГОВСЬКА
Коментарі
Останні події
- 04.11.2026|18:04Кілька миттєвостей Закарпатської "Книги-фест - 2026"
- 02.11.2026|13:07У Відні презентували книгу «Українське весільне диво» за участю Наталії Кривди та VR-технологій
- 27.10.2026|18:411 листопада у Львові «Брати Гадюкіни» розпочнуть свій тур Україною
- 27.10.2026|18:38Від домашньої полиці до деокупованих громад Харківщини стартував третій «Книгозбір»
- 27.10.2026|18:14Наталія Ребрик: «Юрія Станинця не тішила перспектива стати провідним радянським письменником»
- 26.10.2026|16:16У Відні презентують книгу Вероніки Чекалюк
- 23.10.2026|10:51Від домашньої полиці до деокупованих громад Харківщини стартував третій «Книгозбір»
- 23.10.2026|10:20Українці визначили 35 знакових видань Незалежності
- 23.10.2026|10:04У Львові оголосили програму Третього міжнародного фестивалю «Земля Поетів»
- 20.10.2026|15:253-го листопада піаніст-віртуоз Євген Хмара запрошує у Львівську оперу на «Піано Терапію»
