Росія заборонила імпорт молдавської продукції. Дізнавшись про це, я відразу ж вирушив у найближчий супермаркет і накупив молдавського вина. Раніше воно було найгірше з тих, які надходять до нас у продаж. А ще, хоч як дивно, грузинське. Мабуть, фальсифікатори та інші ділки навмисно підробляли вина саме цих двох країн у таких гігантських промислових масштабах. Мабуть, розраховували на те, що в наших громадян міцно живе пам´ять про винні братні радянські республіки, єдино можливий для нас закордон. Керуючись цим ледь не підсвідомим стереотипом, купувати "грузію" й "молдову" мали б навіть більше, ніж "крим". Десь так воно й було.

Але тепер молдавське і справді мені засмакувало. Я цьому щиро зрадів. Ще не вино Нового Світу (як то аргентинське або чилійське), але вже й не кислий розріджений совок. Молдавани молодці, і хоч як путінята скреготатимуть зубами на своїх незліченних форумах та сходняках, молдавани вистоять. У них на виборах знову переміг європейський вибір. Зрозуміло, що надто багатьом у Росії це не подобається.

"Додайте сюди голоси прихильників партії "Патрія", знятої з виборів напередодні голосування, плюс 700 тисяч трудових мігрантів Молдови у РФ, яким кишинівська влада не дала проголосувати, й ви отримаєте реальну вагу євроінтеграторів у цій країні... Я вже не кажу про те, за кого би проголосували 500 тисяч придністровців, якби вони вважали ці вибори своїми", – не  так іронізує, як агонізує віце-прем´єр РФ.

Рогозіну варто було би поглянути правді в її Вієві очі. Важко собі уявити заробітчанина, який не змінив би непривітну, поліцейську й захаращену Москву на затишну впорядковану Європу. "700 тисяч трудових мігрантів Молдови в РФ" проголосували б у переважній більшості своїй за Рим, Варшаву чи Бухарест.

Які ж там іще беззмінні козирі в Москви щодо Молдови? "Єдиномовність"? "Православіє"? Економічне диво Придністров´я? Зрештою, картинки з нього постійно миготіли на наших телеканалах у той час, коли Путін анексовував Крим. І коли на Луганщині й Донеччині відбувалися перші "референдуми", й населення повалило на дільниці, зачуміло хрестячи та цілуючи бюлетені – свої путівки в осяйний "рускій мир",  наш телевізор показував Придністров´я так само.

Я не зловтішаюся, радше навпаки. Путін за визначенням не може нікого ощасливити й подарувати щось іще, крім існування на своїй звірофермі. Щоб розуміти це, можна і не дивитися відповідних телевізійних сюжетів. Вистачить побачити, як живуть його підданці в самій Росії.

Ну що за такий заздрісний лицемірний народець! Кримського вина їм замало, треба ще й молдавське "вдосконалити"! І поки всі ці Баскови з Кіркоровими несподівано приїжджають до Молдови агітувати за європейське майбутнє, колишні балерини каються у своїх гріхах – їх, мовляв, щодо Криму не так зрозуміли. Тепер усім наказано розуміти Крим як "сакральну колиску російської цивілізації". Ех, професоре Дугін, ну що за прокол! Я все розумію: маніпулювати "найвпливовішим політиком світу" – діло, безперечно, цілком захопливе і вас, як і всіх шарлатанів, від нього, напевно, пре. І все ж не можна робити з цього ж таки "найвпливовішого політика" аж таке посміховисько, вкладаючи йому в уста аж таку маячню. Він вам вірить, цей маленький кремлівський чоловічок. Поводьтеся з ним обережніше – від ваших концепцій у нього все більше їде дах.

Я загинаю пальці однієї руки: Макаревич, Сукачов. Але здебільшого російські музиканти, які замолоду грали рок-н-рол і нібито йшли на конфронтацію з радянською системою, виявилися довершеним лайном, байдужим та інертним. Недарма у всі часи,  ніби комашня на електричну жарівку літньої ночі, на "русский рок" зліталися переважно гопники.

І подивіться тепер, з яким пієтетом російська ж інтеліґенція ставиться до нашого "Океану Ельзи"! Розбирають на цитати Славкові тексти, валом валять на концерти океанів за кордоном, розпачають, що, мовляв, не такий у Росії гімн і не та музика.

Але увесь, як про нього звикли казати, цивілізований світ Росію з музикою давно вже не асоціює. Ні Чайковський, ні Рахманінов зі своїм культурним месиджем ніколи не зрівняються з месиджами вічно хамуватих, "характерної зовнішності" туристів. Або тих особливого типу "мігрантів", які примудряються, живучи в затишних неросійських країнах, підтримувати путінську лінію на їх, цих країн, знищення й радіти тому, що в Європі росіян знову бояться.

Радіти їм залишається цілком недовго. Ось і молдавани це вкотре довели.