«Мама й тато назвали мене Фредом (шведське слово « fred » перекладається «мир»  – примітка перекладача Галини Кирпи). Але це не допомогло. Почалася війна. І татові довелося поїхати з дому і оберігати кордон десь далеко на півночі. Мама плела рукавиці та шкарпетки, щоб він не мерз, бо зима видалася дуже холодна».

Так починається повість Ульфа Старка «Маленька книжка про Любов». Переклала її Галина Кирпа, а видало цієї зими «Видавництво Старого Лева». Прочитавши перші речення, раптом здається, що ця повість написана про нас. І хоча у ній йдеться про часи Другої світової війни, але ця історія поза географічними і часовими рамками, вона з тих творів, які однаково захоплюватимуть читачів і через десятки років. Бо вона про людей і людські історії та переживання. Втім, для українців ця книжка все ж таки звучатиме по-особливому суголосно, адже багато хто з юних читачів так само чекає з війни тата, як і Фред, так само важко проживає його відсутність, так само скучає і вірить в дива. А хто в них вірить, з тими дива часто і трапляються. Тим паче у Різдвяну пору.

Ульфа Старка любиш за його вміння писати просто і лаконічно про складні і нелегкі речі. В його текст пірнаєш з першого речення, –  і глибина, звичайно ж, виявляється значно більшою, ніж здавалося спочатку. З «Маленькою Книжкою про Любов» – та ж ситуація.

Коли вперше береш її в руки, очікуєш прочитати щемливу історію про перше дитяче кохання. Тим паче, обкладинка на це красномовно натякає. Втім, отримуєш значно більше. Це справді книжка про любов. А ще – про віру в дива, про вміння бачити прекрасне у буденних речах і бути вдячним навіть у найскладніші часи, про світло у темряві і про те, чому так важливо бути собою і відстоювати своє «я».

Фред, як і кожна дитина, хоче отримати на Різдво багато різних подарунків. Але крім речей матеріальних є бажання нематеріальні. І найголовніші з них – здійсняться.  Попри те, що йде війна, що Різдво Фред з мамою зустрічатимуть практично без їжі, до того ж перед самими канікулами хлопець отримає догану від директора школи, поб’ється з однокласником, а дівчина, яка йому подобається, схоже, розізлилася на нього через дурницю...

Ульф Старк майстерно виписує атмосферу передріздвяного містечка у час війни. Психологічно достовірно. Але не страшно. Так, що читач відчуваю цю надію і передчуття дива. А крім того, вводить яскраві деталі, які роблять цю книжку справді «старківською»:  флакончик із парфумами, що «пахнуть літньою лукою, на якій зацвілі одразу всі квіти», мамин танець зі шваброю під пісню Фреда Астера «Щока до щоки», розмови з вентилятором, Майора Будь Ласка…

Письменник чесно і просто описує переживання малого Фреда. Ульфу Старку віриш. Тут немає метафізичних див, немає магії і чаклунства. Дива є, але це дива, які справді трапляються. Бо такими їх вважають конкретні люди. Адже інколи звичайні речі – це справжні дива, просто часом ми не помічаємо цього.

Книжка лишає по собі відчуття спокою і добра. Здається, що ти сам став добрішим після її прочитання.  Вона дає надію, налаштовує на особливе передчуття Різдвяних свят, а відтак, дива. І любові у ній справді багато.+

Марія СЕМЕНЧЕНКО