Збірка має тверду обкладинку, а головне, в ній вміщено практично увесь творчий доробок Петра Пиниці; тобто не лише його проникливі та задушевні вірші і поему «Брезентоград», а й чудові пісні (з нотами), створені разом із композитором Миколою Збарацьким.

Також у збірці є унікальні світлини Пиниці і дійсно ґрунтовна передмова Леоніда Якубенка, в якій він щиро розповідає про життя та творчість друга і земляка. Також своє «Слово до читачів» написав і міський голова Городні Андрій Богдан, бо місцева влада разом із меценатами допомогла цю книжку видати, влаштувавши щедрий подарунок читачам, шанувальникам таланту Петра Івановича Пиниці, що відійшов у вічність, та залишається незабутнім, – цікавого Поета, товариша видатних кіноакторів Василя Шукшина (також легендарного кінорежисера) й Андрія Миронова, і славетних письменників – прозаїка Валентина Распутіна, драматурга Олександра Вампілова та поета Миколи Рубцова, учня знаменитого Олександра Твардовського.

Скромний, належно не визнаний і не виданий за життя, переслідуваний недремним КДБ, але, безперечно, великий письменник Петро Пиниця навіть уявити не міг, що його так шануватимуть навіть через багато років після передчасної смерті у травні 1999-го! Але ж виходять книжки Петра Івановича – кожну з них хочеться залишити напам’ять, щоб час від часу відкривати їх на будь-якій сторінці й читати щемкі рядки, справжню поезію:

… Пускай, с рассветом шла громада

Долгов, болезней и угроз, – 

Я шёл, как из чужого сада,

Набив карманы спелых звёзд.

Я воровал тебя у века,

У поколенья, у жены…

Твои опущенные веки

Моим дыханьем сожжены.

Вже посмертно Петро Пиниця відзначений престижними міжнародними нагородами – преміями імені Миколи Гоголя «Тріумф», Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» і торік, в 2015-му, – імені Пантелеймона Куліша, за збірку віршів «Ухожу в кленовые метели». А на початку 2017-го чудового городнянця вшановано міжнародною медаллю Олександра Довженка – за визначну творчу діяльність.

Ось як воно буває, Петре Івановичу!