Re: цензії

Нам важливо показувати, що український культурний продукт, а саме книжковий, – самодостатній і конкурентоздатний на всіх ринках. Популяризувати українську книжку – це добре. Популяризувати українську культуру – добре. І на ворожій території також. Така культурна боротьба і пропаганда. Ми не видаємо російські книжки і не популяризуємо їх, не відвідуємо територію Росії. Натомість хочемо, щоб українську книжку знали і визнавали скрізь, як і нашу державу. Така наша позиція.

Права на видання серії книжок творчої майстерні «Аґрафка» «Голосно, тихо, пошепки» та «Я так бачу» придбало 22 країни, серед яких Японія, Франція, Іспанія, ОАЕ. Це неймовірна історія про сильну позицію української книжки і про зацікавленість нею в різних куточках світу. Це книжки для дітей, і вони насамперед про розуміння іншого, про людяність і толерантність.

Рішення продавати права на видання книжок російському видавництву «МІФ» було непростим, адже ми розуміли що це вже мова не про бізнес-стосунки, а про інші категорії. Цей крок ми сприймаємо як можливість продемонструвати наскільки сильним є український культурний продукт. У російському інформаційному колі насаджені стереотипи про Україну меншовартісну, недолугу, ні на що не здатну. А тут видання української книги, яка перемогла на багатьох конкурсах у світі, видана багатьма мовами, як свідчення того, що українська книжка крута. Причому це книжка, де є фото з Довженкового фільму із зазначенням, що це геніальний український режисер.

Мабуть, нинішня ситуація потрібна для того, щоб поговорити про проблему подвійних стандартів. Понад третину українського ринку досі посідає російська книжка. За останні роки в Україні вийшли десятки книжок, перекладених з російської, права на які придбано в Росії і податки з яких теж заплачені українськими грошима. Крім того, так склалося історично, що кожна, напевно, десята книжка іноземних авторів в Україні купується через «Литературное агентство Синопсис, с отделениями в Лондоне и Москве», яке «на территории России, Украины и стран Балтии является субагентом наиболее влиятельных издательств и литературных агентств Великобритании, США и Европейских стран» (цитата). Зрештою, ми готові до такої відвертої розмови про подвійні стандарти. Але давайте говорити про ці стандарти в ширшому контексті, а не лише вибірково.

З нами воюють не лише зброєю, з нами воюють інформацією та контентом. Скільки російського культурного продукту зараз в Україні, хоч триває війна? Це непросте рішення давати відсіч у цій площині, закидаючи у їхній простір продукт з українським культурним кодом. І ми не очікуємо, що вихід однієї чи кількох українських книжок переломить ситуацію. Але пропаганда культурою працює. Хотілося б тільки, щоб вона врешті почала працювати і нам на користь.