У роботах Анатолія Фурлета крізь призму вічності реставруються і далека історія, і прекрасні миттєвості життя. Цікаво, що всі зображені речі втрачають свій «речовинний» характер, а стають радше знаками, мітками проявлених сенсів. Предметність в образах Фурлета - це скоріше Deus in rebus («Бог у речах»), естетичний пантеїзм тонкої матерії. 

Знаменно, що самого себе, своє творче «я» художник ототожнює зі святом Березілля, з весняними символами і передзвонами. Мотив священного дерева, зокрема берези як символу ритуальної чистоти, знаходимо в багатьох роботах («Весна») - він засвідчує присутність автора в його образах, його жіночу «Аніму» на перетині світів. Автопортретним характером відзначається і зображення павича із широким спектром символіки - від космосу в його повноті й зоряного неба до сонячного й місячного кола. Відтак павич означує чоловічу душу художника і пов´язується з мистецьким спогляданням і милуванням. «Реставраційна» робота мистця стає інставрацією - творчістю загальних родів буття в нефігуративних універсаліях. Мудрістю інставрацїі назвав мистецтво французький естетик Ежен Суріо. Вона полягає в сукупності спрямованих і мотивованих починань, що одверто тяжіють до вдосконалення певного буття. Анатолій Фурлет через реставрацію-інставрацію втілює істину вічного буття в міфопоетичне образне буття.       

Про автора

Народився 13 лютого 1958 року в с. Чепоноси на Буковині. 1974-1976рр. - навчання в Хотинській художній школі. 1978-1983рр. - навчання в Одеському педінституті (художньо-графічний факультет). Після закінчення інституту - працює в художній школі учителем живопису і композиції, творить як художник-графік: розробляє графічні композиції, ілюстрації до книг; з 1983 року - живописні композиції. У 2000 році переїжджає з родиною під Київ, до м. Буча, де і сьогодні працює, пише, малює, викладає.   

Виставка працює по 5 листопада з 11:00 до 19:00, окрім неділі та понеділка. Вхід - вільний.