Художника Миколу Пимоненка доля не обділила визнанням і популярністю. За сучасними мірками він був дуже успішним — займаючись лише тим, що любив. Його неодноразово кликали до Петербургу, він отримав схвалення у Німеччині, Франції та Англії, його картини придбали мюнхенський музей і паризький Лувр. І навіть знамениті колеги по цеху, такі як Мурашко, Рєпін та Малевич, не шкодували для Пимоненка добрих слів.

Проте аура успішності не затьмарила Пимоненкові горизонту – він завжди був українським художником, який жив в Україні і малював Україну. З етнографічною точністю Микола Пимоненко передав звичаї та побут українського села і міста. Всі образи, які ми бачимо на його картинах – квіткарки, наречені, рекрути, міщани, діти, вівці – справжні. Городянин Пимоненко не боявся зустрічатись поглядом із селянами, трудівниками, людьми в їхньому горі чи радості. І це дозволило йому створити унікальну живописну енциклопедію України кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Але окрім документальності, в картинах Пимоненка є дещо набагато цінніше. Це — його ідеалістичний погляд, вміння закохуватись і бачити прекрасне, майстерне володіння технікою і глибоке чуття кольору та його сили…

Микола Пимоненко був одним з найобдарованіших учнів славетної Київської рисувальної школи. Вже на другому році навчання він почав викладати малюнок у молодшій групі. А 1881 року за порадою свого вчителя М. Мурашка склав іспити на звання вчителя малювання в нижчих учбових закладах. Його фах підтвердила Академії мистецтв у Петербурзі.

З 1884 року він став повноправним викладачем у школі. У 1900 Пимоненко стає одним із засновників і викладачем Київського художнього училища. Паралельно художник викладає у Київському політехнічному інституті (1900-1912). В 1893 році на запрошення Іллі Рєпіна приєднується до Товариства «передвижників». 1904  року отримав звання академіка живопису. З 1907 роботи експонуються за кордоном у Мюнхені, Парижі, Лондоні, Берліні. Був дійсним членом Мюнхенської спілки художників (з 1907) та Паризької Інтернаціональної спілка мистецтв і літератури (з 1909). Виконав образи Святої Анни і Миколи Мірлікійського у Володимирському соборі, за що отримав орден Святої Анни ІІІ ступеня.

…На нас очікує найбільша персональна виставка Миколи Пимоненка за останні півстоліття. Окрім багатої збірки самого Національного художнього музею України, у ній будуть представлені полотна митця з музейних колекцій Харкова, Львова, Донецька, Запоріжжя, Дніпропетровська, Сум, Луганська, Сімферополя, Алупки, а також твори з київських приватних колекцій. Загалом експозиція налічуватиме понад 100 живописних та більш ніж 40 графічних робіт. Також глядачі зможуть побачити «народну творчість» — картинки, змальовані художниками-аматорами з творів знаменитого художника, надані музеєм Івана Гончара. І особливою, живою складовою виставки стануть предмети одягу та побуту з експозиції музею Миколи Пимоненка в с. Малютянка, які допоможуть відчути колорит епохи, коли творив художник.

Твори Миколи Пимоненка є не тільки визначною сторінкою історії національної культури, а й багатобарвною живописною панорамою життя українського народу. Як точно висловився Ілля Рєпін: «Він  був істинний українець; не забудеться краєм за свої  правдиві і милі, як Україна, картини…»