Цей мистець брав безпосередню участь у доленосних для нашої країни подіях. Він може розповісти, як тоді було – і страшно, і відповідально, але саме там відчувалось істинне братерство. Боєць, майданівець, котрий перебував у гущі подій із січня по липень 2014-го. Травматичні переживання, тяжке отруєння нервово-паралітичними газами, полон, героїчний чин, – такий зовсім не-художній досвід (а комусь не вистачає свіжих пленерних вражень…), здобутий Сергієм Кириченком останнім часом.

Здавалось би, його полотна мають звучати гостро екзистенційно, драматично. Натомість живопис майстра – це незбагненний світ композицій із майже екзотичних рослин, дивовижний сад, чарівна країна. Власне, за однойменною роботою Сергія Кириченка – «Моя чарівна країна» – й названа перша персональна виставка одеського художника в Києві.

Жага малювання, пізнання таємниць кольору і форми прийшла до нього у зрілому віці, коли після металургійного технікуму зненацька поїхав із рідного Нікополя до Одеси – вступати до славетної «Греківки» (у 29 років, разом із 18-літніми). У своїй майстерні – тісному напівтемному підвалі – набивав на кульман, що лишився від попереднього власника робітні – архітектора, одразу по двадцять аркушів ватманського паперу, ставив на підлогу відро води – і малював, експериментував, спрагло шукав. Гуаш, олія, знову гуаш… Інтроверт у творчому процесі, Сергій Кириченко не ставив собі за мету персональні виставки, тому серед численних групових у біографії мистця їх лише кілька.

Відкрита й щира декоративність картин художника захоплює. Він змальовує взори, на які ментально, медитаційно відгукується українська душа, «українська візерункова пам’ять, як ми реагуємо на орнаменти, квіти», – за визначенням художника Сергія Савченка, котрий охарактеризував стиль колеги як «трансформацію свідомості, спрямовану на виявлення себе правдивого» (в сенсі – справжнього, істинного).

А потім був Майдан. І полон – схопили в Маріїнському. На щастя, нетривкий, але й понині відгукується потребою в лікуванні… Сергій Кириченко повернувся до творчості аж через рік. Знаходить сили, аби писати такі незвичайні й глибокі роботи. Без світла («якби було – я б його увімкнув»), без потрібного простору, у глухому темному підвалі, що зветься майстернею художника. Це протистояння: життя тебе стискає, а ти не даєшся, хочеш розквітнути. Тому й постає в роботах Сергія Кириченка чарівний заквітчаний край, сповнений життєрадісністю, теплом, ніжністю, – як подолання темної доби не лише автором, а й цілою країною.

Про автора

Сергій Кириченко народився в Нікополі 1959 року. Закінчив ОДХУ ім. М.Грекова. Із 1994 року – член Національної спілки художників України. Учасник численних міжнародних і всеукраїнських виставок. Роботи знаходяться в державних та приватних збірках України. Учасник Революції Гідності. Пережив полон і отруєння нервово-паралітичними газами.

Живе і працює в Одесі.