Юрій Бедрик відомий щонайменше в трьох літературних іпостасях. Головна з них – поет. Для когось він є насамперед представником покоління дев’яностих, автором дорослої лірики – збірок «Жертовник» (1992), «Метафізика восени» (1996), «Свято небуття» (1999), «Цвіт геральдичний та інші поезії» (2004), численних публікацій в антологіях, альманахах, журналах. Для когось Бедрик, навпаки, передусім дитячий поет, що створив кумедні книжки віршів «Тьотя Бегемотя» (2010) та «Снюсь-нюсь-нюсь» (2015).

Окрім того, він є ще й перекладачем класичної іноземної поезії (Франсуа Війон, Жерар де Нерваль, Поль Верлен, Болеслав Лесьмян, Ян Лехонь, Ярослав Івашкевич, Казімєж Вєжинський та ін.). Українська мова, за словами самого Бедрика, дуже сприятлива для перекладача, бо ж нею з її вільними наголосами «можна передати замалим не всі ритми й аритмії поезії народів світу». До речі, в його доробку є переклади й дитячих віршів, тобто перекладацька іпостась логічно продовжує оригінально поетичну.

І, нарешті, віднедавна Юрій Бедрик став головним редактором видавництва «Легенда», яке – що трохи парадоксально для поета – друкує лише прозу. І що парадоксально для перекладача класиків – прозу виключно сучасну українську. Втім, сам літератор стверджує, що почувається в цій ролі абсолютно природно.

На авторському вечорі він розповість про спільне та відмінне між трьома гранями літературного буття і прочитає свої оригінальні поетичні тексти й переклади різних років.