Мабуть, окрім Берґмана, у світі немає іншого режисера, якого з однаковою силою безмежно обожнювали і щиро ненавиділи. Інґмар був калейдоскопом протиріч: сином священника і атеїстом, відлюдником на острові Форьо та великим ловеласом, знавцем людських душ та поганим батьком. 

За свідченням критиків, ми живемо у світі «берґманівських стосунків», любимо його фільми «Сьома печатка», «Сунична галявина», «Персона», «Фанні та Олександр», проте мало знаємо відвертого Інґмара, який по-справжньому відкривається у своїх книжках (у великій мірі автобіографічних, написаних на острові за 10 років до смерті). «Берґмана-письменника я відкрила для себе вже давно ... як читачка передусім, а згодом з´явилися плани перекласти його книжки, – каже Софія Волковецька. – Цей легендарний режисер, який знімав – за його ж визначенням – «відносно відверті й безсоромно особисті фільми», виявився ще й справжнім майстром психологічної прози.  Хотілося, щоб українські читачі мали змогу читати його книжки». 

Власне, завдяки Софії, ми сьогодні тримаємо в руках три книги Берґмана українською: "Недільне дитя", "Довірливі розмови", "Laterna Magica", що вийшли у "Видавництві Старого Лева". А зустріч "Відверто про геніальних" буде хорошою нагодою поговорити про кращі фільми й книги, про те, як жив і творив великий режисер.

Створив власний упізнаваний і неповторний кінематографічний світ: зняв близько 60 художніх і документальних фільмів, зрежисерував понад півтори сотні театральних постановок. Був майстерним письменником і драматургом — до більшості своїх фільмів він сам писав сценарії. Три з його фільмів здобули премію «Оскар». Мешкав на острові Форьо серед Балтійського моря, п´ять разів був одружений, мав дев´ятеро дітей.