Чому Позаяк? Бо його розкуті і легкі для запам’ятовування віршідавно вже стали міським фольклором, а офіційній літературі дедалі важче вдавати, що Позаяка просто не існує. Його радо цитують поети, студенти та хмільні інтелектуали. Він епікуреєць і реблезіанець, наш український Катулл і дволикий Янус. І один із трьох справді народних поетів сучасної України. 

Поет, філолог, а, заодно, і державний службовець попереджає: «Всім, хто тоне й не знає, за що вхопитись, хто вже з останніх вибився сил: попереджаю – я не колода, попереджаю – я крокодил». Має оптимістичну візію: «Мене принесли під ранок, зішкрібши з липкої трави, хірург підійшов, поглянув: ампутація голови». А під час зустрічі в книгарні «Є» «де всі захоплені від Сартара, де всі без тями від Мане» екскерівник Служби підготовки виступів Президента України роздаватиме «Корисні поради» та читатиме «Алко хоку». 

Зустріч модерує Іван Малкович.