Український переклад «Natura morta» вийшов в чернівецькому видавництві «Книги-ХХІ». Автор книги, яку не можна назвати «масовою» чи «ринковою», занурює читача в свій світ. І той, хто відчує цей текст, без сумніву оцінить важливість та цінність твору.

«Вінклер важливий і необхідний, бо він розкриває пласти й аспекти досвіду, озвучені у нього так, що стають відкриттям не тільки змістового, але й суто естетичного досвіду. З ним – як із Ґабріель Віткоп: тебе може нудити, відвертати – але це вершинний взірець стилю, без якого саме знання про літературу неповноцінне. І розпочав я його читати саме з «Natura morta», просто проковтнув, бо, читаючи ці рядки, неможливо стримуватися, щоб не захотіти забігти наперед і не дізнатися, «що буде далі». І це також був один із показників того, що автор – незвичний і надзвичайний. Загалом я не люблю читати малу прозову форму – занадто мало простору для фантазії зі світу суто літературно-естетичних феноменів, але Вінклерів текст – це інше. Під час читання виникають практично фізіологічні реакції, ти можеш предметно осягнути, що мають на увазі філософи, коли кажуть про зрощення тіла і тексту . Виразні, часом ядучі образи, перенасиченість і надлишковість предметно-феноменального світу – але для мене його твори перш за все – це синтаксис. За такий синтаксис душу продати можна, настільки він довершений і величний».

Богдан Стороха

Йозеф Вінклер (нар. 1953, Каринтія) - австрійський письменник, лауреат нагород, серед яких премії ім. І. Бахманн (1979), А. Дьобліна (2001), Ґ. Бюхнера (2008) та Велика австрійська державна відзнака за літературу (2007). Відомим його зробила трилогія «Дика Каринтія» («Дитя людське» (1979), «Той Акерманн із Каринтії» (1980) і «Материнська мова» (1982)), в якій автор зосередився на темах утисків, католицизму та гомосексуальності в австрійській провінції.