Тим часом Александар Васович, чиї щоденникові записи 2014-2015 років стали основою книжки, відчуває щиру симпатію до нашої країни, - може, навіть устиг її полюбити протягом тривалого часу роботи тут.

Здебільшого в Сербії не так легко знайти людину, яка може тверезо оцінити події останніх двох років в Україні. Та й взагалі, значна частина сербів має пієтет до Росії, а українців вважає "фашистами" і ще бозна-ким. За "Новоросію" там відверто вболівають, підтримують східних сепаратистів і бажають їм перемоги над "кривавим київським режимом". Саме тому книжка серба Васовича заслуговує на те, щоб її переклали українською і російською, і якомога більше поширювали.

Навіть під час презентації книжки Васовича у Белграді - хоч загалом у залі зібралася досить притомна публіка - чулися голоси про те, що війна в Україні громадянська, а закрутили все Америка й НАТО на шкоду Росії. Утім, здебільшого відгуки на книжку були доброзичливі.

Критики Васович таки зазнав - з боку представників "правої" частини політичного спектру, прихильників націоналістичних і проросійських (хоча сербський націоналізм досить дивний - він неодмінно проросійський) партій. На інтернет-форумах і в соцмережах негативних висловлювань було чимало. Навіть казали, що автору заплатили брудними грішми Держдепу.

Але кому потрібні закордонні зарплати, щоб побачити, що Крим в України украли? Чи потрібні американські гроші, щоб бачити кров і бруд війни, російські танки й ракети на українській землі, убитих і поранених мирних жителів? Навряд. І Александар Васович усе це бачив і записував.

Із записаного випливає, що автор навіть не стільки на боці України в цій війні - він журналіст і має дотримуватися об´єктивності - скільки на боці людей, звичайних беззбройних жертв війни. Співчуття до них відчувається постійно. Коли з´являється перша цивільна жертва - війна стає воєнним злочином, вважає автор.

Александар Васовић. Случај фрижидера из Еленовке: Дневник из Украјине. Београд, Балкански књижевни гласник, 2015. 188 с.