Кендзі Міядзава (1896–1933) — поет, казкар, вчитель і громадський діяч. Один із найулюбленіших авторів сучасної Японії. За життя його знали як шкільного вчителя, агронома, послідовного буддиста й людину, яка присвятила своє життя допомозі людям. Йому було лише 37 років, коли він помер, але жителі префектури Івате, де він провів більшу частину життя, вшановують Міядзаву як «Кендзі-бодхісатву» — «святого Кендзі».

Про нього як про письменника заговорили вже після його відходу. І він став одним із «найчитаніших» в Японії класиків. А його казки не один раз екранізовані та ввійшли до світового фонду анімаційного кіно, і навіть саме життя «бодхісатви Кендзі» стало сюжетом для фільму.

Казки-притчі про все, що нас оточує, Автор писав для своїх учнів, аби допомогти їм краще зрозуміти навколишній світ. Про геологію та астрономію, тварин і рослини, про містичних істот і духів. І в тих історіях із котячими канцеляріями, суперечками між лісовим котом і жолудями, тюльпанами-чародіями і Хованчиком причаїлися глибока і зворушлива розповідь про дружбу і подвиг та світлий і загадковий світ, де дихають і розмовляють один з одним вітер, зірки та каміння, люди, болотяники і лиси — світ, сповнений життя і щастя.

Казки-притчі будуть цікаві читачам будь-якого віку.

«Кендзі Міядзава — один із письменників, найбільш читаних у Японії впродовж останніх 30 років. Його твори читають уголос і записують, за їхніми мотивами пишуть музику, роблять вистави й мультфільми. Тож якщо взагалі знайомити українських читачів із японськими авторами, як на мене, добрий вибір. — говорить перекладач цих казок Ігор Дубінський. — Мені здається (чи правильно — з’ясується в найближчий рік), що твори Міядзави сподобаються людям середнього віку з великим читацьким досвідом і доброю ерудицією (як я сам). Автор, який вільно маніпулює назвами сузір’їв і мінералів, рослин і історичних чи легендарних персонажів, особисто мені дуже імпонує.

Оповідання насичені — але не перевантажені — описовими подробицями; портрети людей напрочуд реалістичні, бо виписані нечисленними опуклими мазками; на відміну від європейської «літературної казки», під час читання забуваєш про «зробленість» фабули й тексту. Мова не переходить межу, за якою текст починає видаватися екзотичним, але смачна й грає дуже цікавими кольорами» .

Книжка оформлена ілюстраціями в техніці суміе та акварельними роботами.

Малюнки суміе створила художник, викладач, майстер японського живопису техніки суміе, а також майстер ікебани школи Sogetsu (2-го ступеня, Sanyo) і ландшафтний дизайнер — Неоніла Єфімова з Одеси. Її творчий псевдонім «Сі сей» — «Чисте світло», а квіткове ім’я (ікебана) Bien — «Квітучий сад».

Обкладинку та акварельні ілюстрації для книги зробив знаний львівський театральний художник, карикатурист, художник-постановник театральних вистав і сценарист різноманітних шоу, конкурсів краси, театральних фестивалів і джазових концертів-вистав, поет і актор Михайло Євшин.

Перші презентації відбудуться під час Форуму видавців у Львові: спільно з японським клубом Nihonbu в книгарні «Є» на проспекті Свободи, кафедра сходознавства ЛНУ проведе презентацію в Дзеркальній залі університету, також відбудеться зустріч із перекладачем в стенді видавництва на ярмарку.

Після цього планується презентація в Києві.