Каміно-де-Сантьяґо, або ж дорога святого Якова — це 900 кілометрів пішки з наплічником на спині через усю Іспанію до міста Сантьяґо-де-Компостела і до мису Фіністерра — Кінця Землі. Це унікальний досвід, який авторка книжки Дзвінка Матіяш пережила разом зі своїм чоловіком Євгеном Іларіоновим.  Власне, 23 жовтня пара дісталась-таки кінцевої точки подорожі. За словами письменниці, Дорога св. Якова стала для неї духовним лікуванням й очищенням, шляхом до самої себе. Чи не за цим ідуть цим непростим шляхом тисячі паломників, серед яких не рідко - діти і важкохворі?

« Я дізналася про дорогу святого Якова від чоловіка ще коли ми були неодружені, але тоді не звернула на його розповідь особливої уваги. Є багато цікавих місць на землі, включно з паломницькими маршрутами, але всюди не побуваєш, – якось так я тоді подумала. А два роки тому у Кракові купила книгу польського подружжя з Варшави – Емілії і Шимона Соколіків – про їхнє паломництво до Сантьяґо. І там кожен розділ відкривався картою, шматочком маршруту. Мені від цих карт перехопило подих…Того літа, коли прочитала книгу Соколіків, я “захворіла” на цю дорогу... Мені приснився сон, що йду цією дорогою – перебуваю біля Памплони (міста фієст, боїв биків), яке надихало Гемінґвея… І я так затужила за цією дорогою… за тим, щоб там бути. То вже не була мрія чи забаганка, а насущна потреба. Тоді мені було складно раціонально пояснити, чому мушу пройти цю дорогу. Тому що треба. Тому що так має бути. Тому що інакше не можна», - розповіла письменниця.

У цій книжці-щоденнику є усе, про що варто дізнатися майбутньому мандрівнику: стан постійного перебування у дорозі, фізичні й моральні зусилля, без яких не подолати такий шлях, знайомства з паломниками із різних країн, що вирішили пройти Каміно, історії людей, яких можна було би зустріти тепер і багато років тому. А ще тут зібрана інформація про паломницькі центри, де довелося ночувати нашим подорожнім, поради, як заспокоїти перевтомлені від ходьби м´язи, чим швидко втамувати голод та які речі варто залишити вдома, аби полегшити наплічник.

Дзвінка Матіяш —  письменниця, перекладачка. Має молодшу сестру Богдану Матіяш і старшу сестру Софію (Раду) Матіяш (яка вже багато років є черницею монастиря сестер студиток у Львові й також займається перекладацькою діяльністю). У 1995—2002 роках навчалась в Національному університеті «Києво-Могилянська академія». З 2002 по 2006 роки навчалася в аспірантурі у Європейському колегіумі польських та українських університетів (Люблін, Польща). Дзвінка Матіяш відома як авторка двох романів «Реквієм для листопаду» і «Роман про батьківщину», перекладачка збірки поезій Яна Твардовського «Гербарій». Також її казки увійшли до книжки «Зросла собі квітка», присвяченої пам´яті Романа Єненка. Народилася та мешкає у Києві.