Сам письменник зазначив: «Хтось колись сказав, що життя – це суцільний пошук.

Якщо це так, тоді мій автопортрет (1973) символізує початок пошуку, а все, про що йдеться у книжці «Творчі люди» (2023), – його результат».

Персонажі цієї збірки – літератори, митці, науковці, телеведучі, соціальні реформатори, кінематографісти – за професією або за покликанням займаються творчою працею, причому нерідко всупереч умовам, в яких вони опинилися. Час описаних подій – від кінця XVI сторіччя до сьогодення. Місце – Україна, північні кордони Османської імперії, США. Не всі герої дочікуються визнання та належної їм поваги. Але хто сказав, що творчість мусить вимірюватися успіхом у сучасників?

Літературний редактор книжки, Олександр Бойченко, прокоментував: «Живучи в недосконалому світі – тут чи деінде, тепер чи колись, – недосконалі герої нової збірки оповідань Володимира Діброви пишуть і малюють, перекладають і викладають, п’ють і пристають, закохуються і зраджують, засновують полігамні комуни і самотньо втікають на заселене кліщами лоно природи, плекають нездійсненні мрії і здійснюють незбагненні дурниці, страждають на патологічну маргінальність і не менш патологічний нарцисизм, але в разі чого хапаються за шаблю і скидають бусурманські обрубки в наше Чорне море. Творчі, одне слово, люди».

Від 6 до 31 травня триватиме передпродаж книги за акційною ціною: ТВОРЧІ ЛЮДИ

Довідка про автора.

Володимир Діброва – сучасний український письменник, перекладач, есеїст, літературознавець. Автор книжок «Тексти з назвами і без назв», «Пісні Бітлз», «Збіговиська», «Вибгане», «Довкола столу», «Андріївський узвіз». Яскравий представник «андеграундної альтернативи» 1970–1980-х років, що створювалася паралельно радянському офіціозу – у самвидаві. Дебютувавши в кінці «перебудови» («Тексти з назвами і без назв», 1990; «Пісні Бітлз», 1991), він одразу став одним із найпопулярніших українських прозаїків.

 Лауреат премії ім. М. Лукаша (1992, за переклад роману С. Беккета «Уот») та премії ім. О. Щербань-Лапіки (1996, за п’єсу «Короткий курс»). Прозу Володимира Діброви перекладено німецькою, польською, угорською, шотландською, англійською мовами. Від 1994 року живе і працює в США, викладає в Українському науковому інституті Гарвардського університету.