Українською мовою її переклав Остап Сливинський. Цим виданням «Чорні вівці» розпочнуть новий напрямок своєї роботи  – серію дорослої літератури «Чорні вівці. Adult». Засновниками проєкту є Христя Венгринюк та Василь Дроняк.  

За словами головної редакторки «чорних овець» Христі Венгринюк, видавати Ґеоргі Ґосподинова хотіли давно. Перемовини щодо авторських прав тривали кілька років. «Я товаришую з болгарським видавцем Ґеоргі Ґосподинова Манолом Пейковим, – додає видавчиня, – і він вважає, що «Часосховище» варто видавати зараз в Україні найпершою з книжок автора. Тексти Ґосподинова – це унікальний голос пам’яті, який буде дуже близьким і українським читачам, адже ми маємо багато схожого минулого, зокрема, ментального».

Як вважає перекладач роману Остап Сливинський, Ґеоргі Ґосподинов – в принципі найяскравіший сучасний болгарський письменник, такий собі постмодерний меланхолік.«Time Shelter буквально означає захист від часу, – говорить перекладач. – Тож українською цю назву варто перекладати як «Часосховище». На жаль, ми тепер дуже добре почали розуміти, що таке бомбосховище, й асоціація з часосховищем в українців виникає природніше, ніж раніше. Хоча в романі немає нічого про війну. Це твір про досвід життєвої травми, що «відрізає» частину минулого, за яким ми починаємо тужити. Після травм втрати дому та рідних, безповоротності, частина минулого для нас закривається як недосяжний простір – кімната, двері до якої наглухо зачинені. Автор постійно пише про досвід проминання. В романі він малює фентезійну утопійну картину бунту проти цього. В той чи інший спосіб ми всі є травмованими: багато думаємо про життя до великої війни й часто говоримо, що ніколи не будемо жити так, як до неї. В цьому сенсі роман буде терапевтичним, адже дає зрозуміти, що силою волі й бажання ми можемо повернутися до нормальності». 

Про що йдеться в романі «Часосховище»?

Таємничий терапевт Ґаустін засновує клініку, у якій лікують пацієнтів із хворобою Альцгеймера, відтворюючи минуле, в якому вони почувалися найбільш захищеними. Кожен поверх відтворює прожите пацієнтом десятиліття в найдрібніших деталях, переносить назад у часі. Це не лише місце – це також ідеальний спосіб дослідити ХХ століття в Європі через точки зникнення травмованих або «зламаних» людей. Неназваному оповідачеві доручено зібрати уламки минулого: від меблів 1960-х і ґудзиків сорочки 1940-х до ароматів і навіть денного світла. Кімнати стають дедалі переконливішими, все більше здорових людей сприймають клініку як «часосховище», сподіваючись втекти від жахів сучасного життя. 

Довідка про автора

Ґеоргі Ґосподинов – письменник-постмодерніст, поет, драматург, публіцист. Народився 1968 року в місті Ямболь у Болгарії. Навчався на факультеті болгарської філології у Софійському університеті, захистив дисертацію на тему «Поезія і медіа: кіно, радіо і реклама у Вапцарова та поетів 40-х років ХХ століття». Редактор «Літературного вісника», оглядач «Щоденника» та редактор болгарського випуску Оксфордського літературного видання «Orient Express». 

Довідка про перекладача

Остап Сливинський  народився 1978 року у Львові, український перекладач, поет, літературознавець. Закінчив філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка за спеціальністю «болгарська мова та література». Захистив дисертацію на тему «Феномен мовчання в художньому тексті (на матеріалі болгарської прози 60–90-х рр. ХХ ст.)» (2007). Викладав у Софійському університеті імені св. Климента Охридського, Сілезькому університеті, літній академії Ukrainicum (Грайфсвальд, Німеччина). Серед авторів, яких перекладав, – Вільям Карлос Вільямс, Дерек Волкотт, Роберт Блай, Чарльз Сімік, Чеслав Мілош, Анджей Стасюк, Ольга Токарчук, Марек Бєньчик, Міколай Лозінський, Іґнацій Карпович, Ґеорґі Ґосподінов, Теодора Дімова.