Про це повідомляє ualit.org. 

Юрій Степанович Завгородній народився 14 липня 1940 року на Дніпропетровщині, але дитячі та шкільні роки минули в Росії, на землях давніх вольностей Господина Великого Новгорода. 1962 року закінчив Дніпропетровський інженерно-будівельний інститут, але не склалося працювати в Україні, довелося виїхати за її межі більш як на двадцять років - будував електростанції в Латвії та Республіці Комі. В Латвії захопився перекладами з латвійських поетів, які час від часу з´являлися в Україні друком у часописах або в поетичних альманахах. Останнім часом у кожній поетичній книжці переклади представлено окремим розділом «З латвійського берега».

До Києва повернувся на ліквідацію наслідків чорнобильської катастрофи, яка й досі не відпускає від себе, постійно поповнюючи поетичну книжку «Зона поміж часом».

Перші вірші друкувалися ще в студентські роки, потім були тільки випадкові публікації, найчастіше у Латвії в перекладах на латвійську чи російську мови, а перша книжка поезій вийшла друком лише після повернення в Україну. Книжці передували численні публікації добірок у різних газетах та журналах. 1993 року став лауреатом премії імені Володимира Сосюри.

Основні збірки поезій та поетичних перекладів з латвійської, що вийшли у видавництві «Український письменник":

«Тече між пальцями пісок»(1993), «Поміж вчора і завтра»(1994), «Насіння в снігу»(переклад поезій латвійського поета Кнута Скуєнієкса) (1994), «На часі проща»(1995), «Прочинене в часі вічко»(1996). Останньою прижиттєво виданою книгою Юрія Завгороднього стала детективна повість «Дим-димок".

«Буквоїд» висловлює щирі співчуття рідним та близьким Юрія Завгороднього.