Це - останній оприлюднений текст Марини:

А він мовчить – затерплий в горлі голос:

Чи то не вперше краще промовчать

Про те, що стільки ніжності навколо,

Про те, що стільки сумніву в очах.

Уже весна веслує в бережечок

І літо вже сортує лелітки…

І я мовчу – бо слово недоречне,

А істина – на відстані руки.

Докльовують пташки жалю окраєць.

Лежать жита – не видно вже стерні…

Хай ніжність світу трохи зачекає:

Я крок ступаю – двері відчинить.

29.05.13