Народилась 31 жовтня 1921 року у селі Нестаничі Радехівського району Львівської області, була найстаршою із чотирьох дітей в сім´ї місцевого дяка. Після закінчення 4-річної сільської школи продовжила навчання в Радехові. У 1941 році вступила до ОУН, де діяла під псевдо «Марта» і «Оля». Восени 1942 року стала станичною жіноцтва в рідному селі, організовувала перехід місцевих хлопців до Української повстанської армії на Волині. 

З 1944 році займала посади районної провідниці жіноцтва ОУН спершу Радехівського, а потім Лопатинського районів. Восени 1947 року почала працювати друкаркою в технічній ланці у Жовківському районі, а з наступного року — машиністкою при окружному провіднику ОУН Мар´янові Шульгану («Біловусу»), окружному референту пропаганди ОУН Степанові Ханкову («Носачу»), займалась випуском підпільних видань, тому більшість часу доводилось проводити у криївках, постійно змінювати місце праці. 

Заарештована органами МГБ у 1952 році біля села Реклинець. Утримувалась у тюрмі на Лонцького у Львові, де неодноразово зазнавала побоїв на допитах. 9 травня 1952 року засуджена Військовим трибуналом військ МГБ Львівської області до 12 років позбавлення волі. Каторжні роботи відбувала в Інті, Абезі, Воркуті.

 17 березня 1957 року вийшла заміж за каторжанина Василя Левковича, полковника Української повстанської армії. 27 грудня 1957 року в подружжя народився син Роман. Була звільнена 12 листопада 1959 року і переїхала у місто Прокоп´євськ Кемеровської області (Сибір), куди у 1947 році було депортовано її батьків. 

До України повернулась в 1965 році й оселилася у місті Червоноград Львівської області, де працювала машиністкою на шахті «Друга Великомостівська». З 2008 року мешкала у Львові. У 2003 році опубліковано її спогади «Життя підпільниці». 

Померла Ярослава Левкович у Львові 17 червня 2014 року 

Фото з сайту http://tyzhden.ua/

Прес-центр Центру досліджень визвольного руху