Караванський народився 24 грудня 1920 року в Одесі. Під час Другої світової війни потрапив у полон нацистів. Звільнившись у 1942 році, Караванський навчався в Одеському університеті, брав участь у підпіллі ОУН(б) під псевдо «Бальзак».

Караванського в 1944 році десантували з літака на територію СРСР. Однак за кілька днів його заарештували, і 7 лютого 1945 року військовий трибунал присудив Караванському 25 років таборів. З радянського ув´язнення Караванського звільнили майже через 16 років за амністією. Він зайнявся журналістською, літературною й філологічною працею, яку розпочав ще в таборах.

За написану 1965 року самвидавну статтю «Про одну політичну помилку» із критикою русифікації вищої школи Караванського заарештував КДБ. Його відправили в табори суворого режиму. Загальний термін, проведений Караванським у радянських таборах, склав 31 рік.

У лютому 1979 року його оголосили членом Української Гельсінкської групи. Після звільнення, 30 листопада 1979 року Караванський із дружиною Ніною Строкатою емігрували до США.

Святослав Караванський був найстаршим серед правозахисників Гельсінської групи і мовознавців, які обрали об’єктом дослідження українську мову. Він писав блоги, у яких застерігав світ.

Інформація: Радіо Свобода