Вражень – не переповісти. Спробую викласти їх бодай коротко: небайдужим до дитячого читання це може прислужитися.

Програма фестивалю була  цікава, насичена оригінальними вигадками. Читачі не тільки спілкувалися з письменниками в бібліотеках, а й брали разом участь у святкових дійствах: гуртом танцювали на центральнім майдані міста в костюмах літературних героїв; змагалися у казковому квесті в парку  Лебединка та в  Краєзнавчому музеї; малювали улюблених героїв на полотні.

Читати - цікаво! Сергій Гридін, Євгенія Пірог та учасники тижневої акції "Читання в МакДональдзі"

У кондитерській «Мелін» читали вірші та їли шоколадних мишок. Це було частування від директора «Меліну» Вадима Павловича, який люб´язно надав  розкішну кав´ярню для заходів фестивалю. І малюки не вилазили звідти усі чотири фестивальні дні.

 Була в «Дивокраї» і своя конференція: дитячо-доросла, читацька. Участь у ній брали бібліотекарі й батьки, вчителі й письменники, і, звичайно ж, діти. І всі на рівних.  Конференція теж була з вигадками: тому, хто виступає, одягали велику гротескову шапку-маску якогось літературного героя. Сміялися, маску знімали і говорили легко й просто про серйозні речі. Не обійшлося й  без книжкових подарунків від Старого Лева. Діти тішилися тим, що їх можна вибирати на власний смак. Особливо щасливими почувалися шанувальники творчості Сашка Дерманського: вони в Рівному вже ледь не заснували клуб фанів Вужа Ониська. Декотрі, побачивши Сашка, з недовірою питали, чи це справді він. Виглядає так, що можливість поспілкуватися з улюбленим автором здається дітям (зауважте, дітям з обласного центру – не з глибинки) чимось майже неймовірним.

Біля книжкової шпаківні у кондитерській "Мелін" з читачами спілкуються Євгенія Пірог, Сергій Гридін та Оксана Кротюк

Навідали місто Дубно. Там діти й літератори спілкувалися просто неба під стінами старовинного Дубнівського замку, а тоді спустилися в одне з його підземель. І екскурсію слухали разом. Цікаво, незвичайно.

У Дубно, до речі, приїхали й діти з передмістя. А ще на зустріч з літераторами прийшли місцеві школярі-літстудійці. Без перебільшення скажу: обдаровані, і слово кожного непідробне, щире.

Катерина Єгорушкіна спілкується з читачами в Рівненській обласній дитячій бібліотеці

У Здолбунів ми дісталися геть пізно, вже вечоріло. Тож організаторка зустрічі Тетяна Павлова швиденько поширила серед дітей інформацію, що до них їдуть казки та вірші в піжамках, що й зустріч з письменниками відбуватиметься в піжамках. Включившись у цю гру, декотрі діти справді прихопили на зустріч піжамні кофтинки. А шапочки-ковпачки для сну знайшлися на всіх – гарні, з веселих тканин, благодійно наданих Рівненським льонокомбінатом. Убравшись, дорослі й діти босоніж і кому як зручно розташувалися в імпровізованому шатрі на м´якому килимі. Так і розмовляли про улюблені книжки, про дитяче й доросле життя-буття.

Улюблених літературних героїв - на полотно. Учасники фестивалю "Дивокрай" та його директор  письменник Сергій Гридін

Рівненчани  – щирі, відкриті. Прийняли нас надзвичайно гостинно, опікувалися кожною дрібницею. А наостанок просто-таки вразили, запросивши на нічну екскурсію в Музей  Уласа Самчука. Коли ми увійшли до напівтемної зали музею – лиш манюні свічечки блимали в кутках – то почули стукіт друкарської машинки й побачили схилену над нею чоловічу постать. Мурашки побігли по спині: так по-справжньому непідробно виступив у ролі  Уласа Самчука директор музею Олександр Булига. З цього образу він не виходив до завершення екскурсії.

Багато дивовиж побачили ми поряд,  у Музеї бурштину. Розповіли про них директорка музею Інна Нагорна та старший науковий співробітник Катерина Гавловська. А ще пані Катерина співала волинських пісень, а ми долучалися, бо дуже вже гарні ті пісні.

Треба сказати, що на ці екскурсії працівники музеїв вийшли в день (чи то пак в ніч) свого професійного свята, вийшли заради того, щоб здивувати гостей, щоб виявити  ласку.

Учасники читацької конференції на сцені обласного лялькового театру

Ще багато цікавого було на фестивалі «Дивокрай». Цікавого і змістовного. Я ретельно озвучую імена людей, з якими пощастило там перетнутися. Шкода, це далеко не всі імена. А подякувати хочеться кожному.

Дитячий літературний фестиваль у Рівному був не дрібним регіональним «заходом», а справжнім літературним святом, масштабним і вагомим. А організували це свято двоє людей: письменники Сергій Гридін та Євгенія Пірог. Взявши на себе функції відповідно директора та арт-директора, вони й реалізували такий грандіозний проект. Шукали й гуртували небайдужих, добували меценатські гроші, просили, переконували, домовлялися, шили, клеїли, ліпили, вигадували, писали, радилися з дітьми і протягом усього фестивалю  не присідали ні на хвильку – словом,  творили кожну мить цього свята. До речі, за тиждень до початку фестивалю зорганізували ще й тижневі «Читання у МакДональдзі» – тут до промоції майбутніх фестивальних подій долучилися бібліотекарі. 

А ще господарі свята зробили так, що, приїхавши здалеку, – з Донецька, Києва, Тернополя –  літератори почувалися геть як удома.  Коли ж під завісу фестивалю я спитала Євгенію та Сергія, що порадувало їх найбільше, Євгенія, ні на мить не задумуючись, відповіла за двох: «Радіємо, що вдалося знайти багато зацікавлених і творчих, отже фестиваль має надію на постійну прописку. Хочемо, щоб Рівне було ДивоРівним».

Небайдужі люди. Світ кращатиме, якщо їх буде більше. Якщо діти читатимуть гарні книжки, він теж кращатиме.