Коли все приватне стає  публічним…

Феміністична література у Швеції не стала реальністю так просто – її здобували. Зокрема  у XIX столітті феміністичний рух у Швеції почав активно діяти завдяки письменниці Фредріці Бремер. У той час розпочалася боротьба за жіночі права, і як результат у 1921 році жінки отримали право голосу. Отже, література відіграла важливу роль у становленні демократії у Швеції.

- Загалом поезія написана жінками або про жінок власне описує огиду до жінок,  їх поведінку, те як вони одягаються , - наголошує Ульріка Шернборг, шведська письменниця.

У феміністичній літературі Швеції сьогодні  поведінка жінок займає ключові позиції і, за словами поетеси Осе Берг, якщо Ви поводитесь як стерво, то про Вас так і говорять. Пані Ульріка, крім автобіографічного та поетичного руху в літературі, виділяє ще один – феміністично-історичний, де описують жінок не як жертв історії, а як тих, хто творить історію.

- Я стала феміністкою, коли написала книгу про «вагітність». Критики сказали, що це щось нове… так з’явились друга, третя книги і тоді я почула таку фразу: створився феміністичний куток літератури. Я задумалась, а якою є справжня норма і чи є нормою писати про економіку, політику, спорт? Чому ж не може бути нормою писати про «вагітність»? – розповіла Осе Берг.

Українські письменниці мало апелюють до історії, однак говорять про літературний канон та сентименталізм щодо класичної літератури, з якими сьогодні  намагаються боротися жінки. Фемінізм, за словами поетеси, перекладачки Ірини Шувалової, - це справді проблемне поняття, оскільки воно трансформується достатньо сильно:

- Особисто для мене активне визначення фемінізму – ствердження права  жінки на те, щоб бути визначеною через певний статус, наявність до соціального прошарку, власне через будь-що, а не свій гендер, і просто в певній ситуації  наголосити на тому, що Я – жінка, і Я хочу, щоб мене сприймали саме так.

Коли жінка поводиться як феміністка, вона здебільшого бавиться

У сучасному суспільстві  явище «фемінізму» не сприймають досить серйозно. Тепер це більше стиль життя, прояв своєї незалежності, і як стверджують чоловіки – нова забавка жінки. І коли жінці набридне ця гра – вона повернеться до реальностей життя.

- Для чоловіка кохання це розділ у великій книзі життя, для жінки це  майже вся її книга. Для мене кохання це також розділ, прекрасний розділ у моїй книзі життя , - говорить письменниця, перекладачка Євгенія Кононенко.

- Мої тексти тематично не можна назвати абсолютно феміністичними, оскільки я справді рідко пишу на соціальну або політичну тематику, в них не лунають якісь гасла чи заклики, але при тому, все ж в двох аспектах я таки бачу свою творчість як феміністичну, - додає Ірина Шувалова.

В Україні побутує стереотип, що феміністка – це нещасна в коханні жінка,  погана господиня.

- Фемінізм сприймають лише як гру, яку жінка залишає, коли вона приходить додому і варить своєму чоловікові борщ. А оскільки вона феміністка – то цей борщ поганий, - жартує  Ірина.

- Я справді іноді це роблю – визначаю себе через гендер, що я жінка, коли мені треба полегшити собі життя. Але лише в певних життєвих питаннях… Чоловіки теж шукають якийсь спосіб, щоб їх пожаліли у порівнянні з іншими чоловіками, - зізнається Євгенія.

Визначити феміністичне письмо в Україні зараз значно простіше, ніж  в інших країнах, оскільки  для українок писати «феміністично» – це писати всупереч тим стереотипам, очікуванням, які є у нашому суспільстві. За словами Ірини Шувалової, чоловіки в Україні все ж цінують творчість жінок-митців:

- Чоловіки дякують і часто запитують: «Іро, Ви так агресивно читаєте, Ви не пробували робити якісь паузи, читати ніжніше?» - тобто вони по суті кажуть «читай як дівчинка». А я так не хочу, тому в українській літературі це вже прояв фемінізму.

Російська агресія  не може стати  сюжетом творів

Дискусія зачепила і питання політики. Представниць Швеції зацікавило те, чи впливає російська агресія, з феміністичної точки зору, на жінок-письменниць. На думку Євгенії Кононенко, війна виводить чоловіка на перший план, хоча зараз є інформаційні війни, де активну роль можуть відігравати жінки. Культурологічне осмислення Майдану йшло в  режимі реального часу і кожен виконував свою роль:  жінки подавали  чай, каву, зброю, а чоловіки воювали…

- Якщо ж поглянути на це питання трохи з іншої точки зору,  то бачення війни і сама війна зараз відбувається дещо інакше, ніж класичні війни. Інформаційна війна в тилу, є не менш важливою за війну на фронті. Приклад Надії Савченко одиничний, але так само підтверджує те, що жінки як і чоловіки, не в таких звичайно аспектах, але все ж так само перебувають на фронті ,- додає Ірина Шувалова.

Також піднімається тема рівності прав. Шведські гості діляться своїми спостереженнями.

- Мене виховували відповідно до принципу  рівності прав, однак коли мені виповнилося 18 років, я зрозуміла що це насправді зовсім не так. Немає різниці у тому чого Ви досягли, але якщо Ви товаришуєте із чоловіками – то це одна з умов успіху, - розповідає Ульріка Шернборг.

- До чоловіків більше дослухаються ніж до жінок, вони мають більше право висловити свою думку,- додає Осе Берг.

Євгенія Кононенко зі свого боку розповіла, що українських письменниць сприймають на рівні з письменниками, і якщо жінка пише – то це вже добре: 

- Ми дійсно маємо потужних жінок-письменниць.

У Швеції феміністичну літературу не утискають, є багато письменниць, які з комерційної точки зору є досить успішними. Однак 10 років тому більшість літературних нагород у Швеції отримували все ж чоловіки. Зараз ситуація змінилася: жінок у Шведській академії стає щороку більше. Осе Берг зазначила, що інколи феміністична література все ж викликає негативні емоції, зазвичай у чоловіків. На думку українських авторок, літературу з феміністичним відтінком видавці в Україні продають швидше та охочіше, ніж традиційну літературу. Якщо жінка в Україні пише – то це добре,  немає якогось певного негативу щодо того, як вона пише. Феміністична література в Україні, на думку Ірини Шувалової, не викликає жорсткої реакції у суспільстві, бо по суті її не існує.