Кожного року фестиваль фокусується на певному регіоні, до формування національних програм запрошуються куратори, які спільно із голландською командою фестивалю розробляють програму фестивалю.

З українського боку програму курує Ірина Вікирчак, менеджерка культури, промоутерка літератури, засновниця Міжнародного фестивалю оповідання Intermezzo, керівниця українського бюро програми “Креативна Європа”. З польського — директор Міжнародного літературного фестивалю імені Джозефа Конрада Ґжеґож Янкович.

Протягом трьох днів Андрій Курков, Вікторія Амеліна, Оксана Забужко та Андрій Любка презентуватимуть свої тексти, братимуть участь у тематичних дискусіях, поетичному марафоні,    презентуватимуть українські фільми голландській аудиторії. Серед польських та міжнародних учасників — Ольга Токарчук, Маріуш Щиґель, Юлія Федорчук, Зємовіт Щерек, Ілья Троянов, Чеад Брунья та багато інших.

Детальну програму фестивалю дивіться за посиланням: https://issuu.com/.../docs/rmw_programma_10082016__web_isuu

Куратори вже презентували національні програми на кожного із письменників голландській аудиторії на початку червня цього року в рамках всеєвропейського культурного форуму Re:CreatingEurope. Відеозапис презентації доступний за посиланням: https://player.vimeo.com/video/169152999?autoplay=1

Вікторія Амеліна: Мені дуже подобається концепція фестивалю Read My World. І я дуже рада, що цього року голландці захотіли прочитати і наш, український, світ. А я залюбки вкотре читатиму в Амстердамі голландський і польський світи. Сподіваюсь на щирі дискусії, важливі відкриття й те, що в усіх нас цей спільний досвід щось змінить.

Андрій Любка: Важливо наголосити, що цей фестиваль прагне відкрити країну через її літературу — і письменників запрошують не лише почитати власні тексти, а й розповісти правду про свою Батьківщину. Думаю, після невтішного для нас голландського референдуму — це ефективний майданчик для промоції України. Скажімо, мені здається, що наша майбутня публічна дискусія зі Марушем Щиґелом, чи не найкращим із польських репортажистів, буде цікавою, оскільки покаже, наскільки спільним і відмінним є досвід двох країн, розділених кордоном ЄС. Чи європеєць — це лише людина з паспортом ЄС, людина по той — правильний — бік кордону