„Письменницькі писання – це, як метафізичні стріли, – подумалось мені, – використовувати їх слід ощадливо. Не квапитись. Але й не зволікати. Бо вже не контролюватимеш політ. І не доможешся свого…” Сьогодні ввечері була гроза. Це – добре. Проте,...

25 годин до любові Коричневе сонце чаю потроху топить тебе солодкуватим присмаком Ненависні тобі лимони відсутні тут Щоб можна було їх прирівняти до сонця А довкола йде одвічна війна пластикових американських гірок Що робляться з ложечок для розмішування цукру та любові Розмішувати нічим наразі...

під час повітряної тривоги я сидів у кафе під небом потягував цигарку і побачив як посеред вулиці з чорного мікроавтобуса вийшло дві мої постаті моя зневіра з відлюдькуватим лицем і моя надія зі страждальним лицем вони гаряче сперечалися одна одній щось доводили а...

1 Чужі: й земля, і небо тут, і люди, І місяця золотосрібний ріг. Життя давно, як божевільне, блудить По манівцях заплутаних доріг. Десь кревний край кона в останній муці, Дикун над ним заносить ятаган, А він скажений біль терпить, як Муцій, І крапле кров росою з чорних ран. Чому ж я тут? Куди ж...

Рух дверей, нiби чоловiк стогне увi снi. В абсолютнiй тишi я неспокiйно перечiкував доки вiдчиненi дверi зачинять, а отже вищий тембр стогону перетече у стогiн куди басовитiший. Я уявляв чоловiка, який ще в дитинствi, загравшись у хованки заховався за непримiтнi дверцята десь у...

"Підгір´я, любов ненаглядна моя! Ось ти, пеленою сніжною Покрите, неначе красавиці труп, Без духу лежиш предо мною. Туманом покрилося небо важким, Туманом насупились гори, І річка під снігом замерла, і ліс Шумні позабув розговори. Морозом тріскучим зціпило тебе. У кригу важку окувало, У...

Була зима. Ішов зелений сніг. За ним — рожевий. Потім — фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І загубив підкову.   Та не просту. А золоту. Таким, на місяць схожим, серпиком лежала, — аж розгубились в небі літаки, кричали: «Мама!»...