цей вітер що приходить до мене псом з трьома синіми очима   несе наді мною кількох випадкових чайок що скиглять когось оплакуючи сухий пісок що прилип до мокрої шерсти пляжне сміття в обкладинках кольорових журналів   а прикинувшись псом ранить свої лапи об кістки мертвої...

Він спав, бентежний день. Й щоб потривожить сон Я мав його щоки торкнутись ліктем, Руками з попелу - спітнілих, наче світ, долонь, Зіницею провести, що втікають в ночі, рештки світла. І дорогі літа, коштовних митей віск Стікали поруч, над хрестом життя, немов живильний сік з берези. І шовк...

1. Хотелось бы некоторые вопросыПоставить ребром, а некоторым под реброТкнуть указательным пальцем и сказать:Это что за впадинка между ребер?Нужна ли она для того, чтобыПродольно вложить в нее палец кого-то родного, Или чтобы вложить в нее сантиметровую ленту,Или еще для чего? Больше того: как...

Це нічого, що я говорю юридично? Ну, це для того, щоб далі було зрозуміліш, бо мова про нові загадки Бабиного Яру і про його золото велике, яке там раптом виявилося, там їх, ярів різних, багато позходилося, в Реп’яховому Яру, в тому саме місці, де Яр Цирк. Це ж такі яри, що по дну до...

Раз дізнались печеніги, Що для бою час настав, Що в Болгарїї далекій Забарився Святослав. Наче хмари, бідний Київ Печеніги облягли, Загриміли всюди сурми, Тарабани загули. А у місті плач і стогін: Ані вийти, ні ввійти, Став людей косити голод, Став в могили їх нести. А в той час гуляє Претич З...

Дорогая моя столица. Москва – дорогая. И с каждым годом становится все дороже. Проезд в метро 4 гривны, перекус в кафе 150 гривен (скромно – салат и картошка). Книга – 50-70 гривен средняя цена. Здесь много читают, потому что долго едут. А может просто заменяют дорогую еду...

Пильніше й глибше вдуматися в себе… Ти звівся й стверд у лютій боротьбі, З кісток і тріщин викладений склепе, Маленький космос скривши у собі. Там в’ються смерчі крихітних галактик, Двигтять рої движких мікро-плеяд. Там кожен образ, світла й світу клаптик, Вкладається у нерозривний...

Виводить мама дивним писачком, по білому яйці воскові взори. Мандрує писанка по мисочках, із цибулиним золотим узваром, з настоями на травах і корі, на веснянім і на осіннім зіллі – і писанка оранжево горить у філіграннім сплеті ліній. То вже вона, як дивовижний світ, то вже...

. . .   вчувається: були спочатку вірші такі самі безгрішні як і те до чого спокушають їх і досі   а вже коли знайшлося й решту світа вони також немовби ще були я може їх усе ще пам’ятаю     . . .   двічі на день помирає і воскресає будда із бухти...