Адже читаються ці поезії однаково і від початку до кінця, і від кінця до початку.

Першим, хто додумався до такої химерщини, був бароковий поет XVII століття Іван Величковський, якого ще звуть першим українським футуристом. Жив він у Чернігові та в Полтаві - у місті над Десною працював у друкарні Лазаря Барановича, а у місті над Ворсклою служив священиком. В поетичній збірці «Млєко, от овцы пастырю належное» (1691) не тільки подав «рак літеральний», а й обґрунтував ознаки паліндрому. До слова, скажемо, що вірші «навиворіт» з´явилися у творчості поляка Юліана Тувіма і росіянина Велеміра Хлєбнікова тільки на початку ХХ століття.

Щоправда, літературні традиції Івана Величковського у нас не знайшли розвитку. Лише на початку 70-х років минулого століття, коли в Росії вже були давно відомі такі паліндроми, як «Аргентина манит негра» і « А роза упала на лапу Азора», львівський поет Володимир Лучук «змайстрував» дитячий паліндром.

Нині видану антологію паліндрому, на чудовому папері і розлогих 432 сторінках, упорядкували син Володимира Лучука - Іван Лучук та вже покійний Микола Мірошниченко, який дав поштовх сучасному розвитку паліндромії. Автором книги стали більше п´ятдесяти авторів,починаючи від Величковського. Деякі з них мають по кілька рядків, навіть один рядок, як Олександр Ірванець, а, скажімо, Олександр Шарварок представлений... романом «Чар-Драч». Маємо і паліндромні сонети (Іван Лучук, Віктор Капуста, Анатолій Мойсієнко, Назар Гончар) і рубаї і тріолети (Микола Мірошниченко).
Автори «перевертнів» живуть в Києві (Станіслав Бондаренко та Микола Луговик) і Львові (Наталя Чорпіта, Юрій Садловський), у Вінниці (Михайло Стрельбицький), у Харкові (Анатолій Перерва), на Луганщині (Василь Старун) та Тернопільщині (Петро Сорока), у багатьох куточках України, а також США і Канаді.

Та все ж антологія була повнішою, якби у ній вмістилися хоча б по сторінці для представлення творчості ніжинця Олександра Гадзінського та киянина Віктора Перконоса.

Прикро і те, що до книжки не ввійшли одні з кращих паліндромів Миколи Мірошниченка. У його листах до мене є три поезії датовані 1994 роком. Власне, ось вони:

Море папером
Море пером
Море Зеров оре зером.
***
Час у вені - тіневусач,
час у торбі - фібротусач,
час у кобеняччі - ритор протиріччя, небокусач.
***
Іди, - сопе непослух у дуду хул, сопе непосиді,
іди, - Бог іноді ладна сандалі до ніг обиді.

Не увійшов і вірш «Розум-узор» датований 1997 роком, він теж є в одному з листів Миколи Мірошниченка до мене.

Все ж, незважаючи на окремі негаразди, антологія «У сузір´ї Рака» вийшла, поставивши мистецтво української паліндромії на належне місце і в нашій літературі, і в літературі як слов´янства, так і загалом у світовій. І скрізь паліндроми стоять на роздоріжжі, адже крім поезії у них простежується... нісенітниця і навіть гумор. Але авторами їх мають бути справжні поети.

У сузір’ї  Рака. Антологія української паліндромії. Видавництво «Навчальна  книга – Богдан».Тернопіль. 2011. - 432 с.