Історично склалося так, роз’яснюється в «Апофатичній антропології», що Бога і Абсолют люди у всі часи ототожнювали. Утім для того, мовляв, щоб виник конструкт божества, повинен існувати досвід Абсолюту, який історично і логічно передує конструкту божества. Що ж до цього самого таємничого Абсолюту, то в основі уявлення про нього лежить досвід єдності людини і світу, який згодом концептуально оформлюється в ідею буття. В середині якого, у свою чергу, — немов качка у зайці, а той у скрині на вершечку дуба — лежить історія Бога, яка, на думку автора, не дорівнює історії світу», - написав про цю книгу Ігор Бондар-Терещенко.

Автором аналізує діалектику взаємодії буттєвої свідомості з свідомістю діяльнісною, описує особливості функціонування механізму сприйняття дійсності, який лежить в основі буттєвого досвіду і буттєвої свідомості.

Окрім того, Леонід Солонько простежує у своїй книзі взаємодії буттєвого і діяльнісного типів людської активності. Розглянуто три основні форми апофатизму – апофатична філософія Античності, апофатичне богослів’я  середніх століть і апофатична антропологія сучасності.

Автор також пропонує способи використання і легітимізації змінених станів свідомості як засобів доступу до буттєвого досвіду, що історично склалися.

Книга призначена прихильникам міждисциплінарного підходу до метафізичних проблем філософської антропології.

Леонид Солонько. Апофатическая антропология: онтологические основания, рефлексивные принципы, поведенческие стратегии. – Аспект-Поліграф, 2013. – 412 с.