Чим є людський розум? Що являє собою наше мислення? Вочевидь, це інструменти пізнання навколишнього середовища, синхронного аналізу та, зрештою, усвідомлення самого себе як особистості. Мозок – найскладніша відома у Всесвіті система, яка породжує індивідуальні розуми й мислення, якими щомиті користається. Якщо так, то ці властивості-функції мозку за визначенням є найціннішим багажем людини; мислення і розум відрізняють нас від тварин і примушують винаходити, планувати, мріяти.

Здавалося б, треба бути божевільним, аби добровільно відмовитися від усіх переваг, які дає людині ясний допитливий розум. Але саме такий вибір зробив Антуан – знавець арамейської мови та тонкощів життя комах. Обмін ерудиції, вміння застосовувати чи не до всіх явищ оточуючого життя ретельний аналіз на середньостатистичну розумову невибагливість здається йому набагато кращим вибором, аніж безкінечні терзання від усвідомленої недосконалості світу.

Сучасний соціум – царство абсурду й несправедливості. Одинаку-«ботаніку» важко прийняти байдужість і нігілізм, які панують у суспільстві. То що ж робити, коли ти розумієш, що все навколо влаштовано неправильно, відносини між людьми далекі від братерських? Що може зробити інтелектуал-інтроверт? Звичайно ж, влаштувати революцію свідомості. У випадку Антуана це деградація свідомості, падіння до середньостатистичної сірості, з висоти (точніше дна) якої абсурд стає нормальністю.

Відтак усе стає на свої місця. Раніше герой засмучувався, що до виготовлення одягу з магазину залучали дитячу працю в далекій азійській країні, а сніданок у всесвітньовідомій мережі фастфуду збагачує транснаціональну корпорацію. Тепер же він не заморочується: одяг доволі зручний, а сніданок хоч і переповнений «ешками» та зайвими вуглеводнями зате ситний і доволі смачний.

Що робити щоб зблизитися з людьми, багато з яких теж не «заморочуються»? Таку задачу можуть полегшити всілякі речовини, що знімають «зайві» думки, наприклад, алкоголь (так можна стати одним з недалеких споживачів). А може… Що як вирішити проблему радикально, покінчивши з носієм того проклятого розуму? Зрештою, абсурдність світу споживацтва перетворює ідеї пияцтва та суїциду з трагедії на комедію.

Мартен Паж, поєднуючи оригінальний гумор і сувору правду життя малює перед читачами картину еволюції головного героя. Що станеться, коли чесний, бідний, совісний та освічений юнак перестане перейматися всіми бідами світу цього? Правильно, він поступово стане філістером, обивателем. А що є головною принадою у житті міщанина? Звичайно ж, споживання. Проте якщо душа не приймає споживацтва то поневолі зупиняєшся на етапі купівлі. Але для купівлі малопотрібних, але статусних речей потрібні значні суми кешу. Та незабаром волею випадку гроші з’являються…

Роман «Як я став дурнем» показує, як культ споживацтва непомітно спустошує людину, вихолощує у ній людське єство. Обертання в колі «успішних» анулює справжню дружбу, щире спілкування й деформує мораль. Поняття «свобода» поступово змінює свій зміст – для біржового маклера, що зірвав жирний куш це слово означає незалежність від думки суспільства, а часто й антагонізм із нею, творення власної спотвореної картини світу. У ефемерному світі комерції все має свою ціну й водночас знецінюється.

Чи вартий такий відхід від усвідомленої бідності у вир збоченого багатства? Автор не дає чіткої відповіді на це питання. Головний герой у глибині душі так і не стає повноцінним апологетом капіталізму. Водночас, він і не повстає проти своєї нової іпостасі. Очевидно, те, що Антуана буквально витягують зі світу грошей інші персонажі є найслабшим місцем у цій, без сумніву, глибоко філософській книзі. Читач так і не побачив власного морального вибору протагоніста.

Роман Мартена Пажа цінний тим, що привертає увагу до земного й вічно актуального. Чи будемо ми й далі конкурентами у світі, де успіх вимірюється активністю роботи ліктів у натовпі, чи зробимо вибір на користь простих і одвічних людських якостей – дружби, братерства, взаємодопомоги?.. Від відповіді на це питання залежить багато. І розум тут аж ніяк не перепона.