Новонародженій дівчинці, яка є останньою прямою представницею візантійського імператорського роду Палеологів, чудом вдалося врятуватися від загибелі. Вона виростає, перетворюючись на неймовірну красуню Софію. Проте злі сили продовжують переслідувати її, і дівчині доводиться рятуватись у Речі Посполитій. Її доля час від часу перетинається з двома кадетами варшавської Лицарської школи Ігнацієм і Тадеушем. Разом вони стають учасниками неймовірних пригод, де на кону стоїть доля кількох європейських держав.

Роман «Несвята Софія» став творчим дебютом у художній прозі відомого українського кіносценариста Олексія Комаровського, який до цього уславився створенням сценаріїв до багатьох фільмів та серіалів. Історик за освітою, він вирішив написати твір за сюжетом з української історії XVIII століття – століття Просвітництва, камзолів, пудрених перук, віял, плащів і шпаг. Благодатний матеріал для письменника, який вирішить втілити цю епоху в художньому творі. Для цього якнайкраще підходить жанр авантюрно-пригодницького роману, в якому і написано «Несвяту Софію». 

У центрі оповіді знаходиться фігура відомої історичної постаті – Софії Потоцької, на честь якої названо знаменитий садово-парковий комплекс Софіївка в Умані. Але до цього ще далеко. Поки що автор описує менш відомі подробиці з юності своєї героїні. Дивлячись на те, що вийшло з-під пера Комаровського, розумієш, що це дійсно написано кіносценаристом. Події змінюються швидко, як кадри в кіно. Кожна сцена виписана ретельно і докладно. Немовби камера переміщається від обличчя до обличчя, від одного предмета до іншого. Інтрига не слабшає, а навпаки наростає. 

Проте одразу ж видно, що роман створено чоловіком, а не жінкою. Попри заявлену першість Софії у творі, не вона, а двійко бравих кадетів Лицарської школи є головними героями саме цієї частини майбутнього циклу. «Жіноча» проза пишеться трохи не так і не з тими акцентами. Якщо подивитись на твори інших представників/представниць історико-біографічного роману, хоча б на книжки лідерки цього напряму Ганни Гороженко, то впадає в око різниця між її творами і «Несвятою Софією». У її романах увага практично весь час зосереджена саме на головній героїні, яка показана в різні моменти життя-буття, переважно, у потоці почуттів. Софія Комаровського – особа, в якій по-чоловічому розум переважає над почуттями, згідно з вченням Декарта і просвітителів. Вона більше думає про своє становище в світі, про гроші, а почуття вже десь на третьому або на четвертому місці.

Пара бравих кадетів Ігнація й Тадеуша показана в найкращих традиціях романів плаща і шпаги. Карколомні пригоди стикають їх з найвідомішими діячами тієї епохи: королем Речі Посполитої Станіславом Понятовським, імператрицею Марією-Терезією, її дітьми Йосипом та Марією-Антуанеттою, дофіном Франції Луї Огюстом (майбутнім Людовіком XVI). І завжди вони виходять якщо не повними переможцями, то хоча б сухими з води. 

Книга читається дуже легко. Захопливий сюжет, залучивши вас у свої тенета, так і тягне за собою. Результатом праці Олексія Комаровського став гарний, міцно збитий роман у дусі «Анжеліки» у суміші з «Трьома мушкетерами», який закінчується на найцікавішому місці в біографіях героїв. Почекаємо й побачимо, що ж буде далі. Хоча в одному ми можемо бути впевнені, гуляючи мальовничими алеями парку Софіївка.