Та от мотаєшся, обираєш джерела необхідних знань, всотуєш їх, використовуєш. А потім зморений приходиш додому, і замість того, щоб закуняти в м’якому кріслі під воркотіння мелодрами по тєлєку, треба вмовляти малечу засинати, сил до ранкових звершень набирати. А діти зараз вимогливі. Під історії про коливання вільноконвертованих на ринку нелегальних антикризових свиней засинають лише дорослі. Діти від таких історій тільки відволікаються. І тут, окрім підбору інформації для свого виживання, постає питання пошуку цікавих, але повчальних, «загартовуючих» казок. Але які насичені б вони не були, мають чимось зацікавлювати того, хто їх читає дітям. Адже від цього залежить зацікавлена інтонація прочитання, рівень спілкування батьків з дітьми. Можна просто вручити їм, і сказати: читайте самі. Але так не цікаво. І наслідки можуть бути серйозні. А можна купити вже готовий голосовий варіант! Щоб діти звикали до чужого голосу...

«Ми, малі діти, страх як любили казки. Зимньої пори, як насуне та довга та предовга ніч, заберемось на піч у тепле просо або жито!  – з одного боку гріє й з другого парить, гарно так, -- і раді слухати бабусю хоч до самого білого світу... А вона, стара та древня, голови на в´язах не здержить, – так вона в неї на всі боки і розхитується, як розпустить, бувало, свої кази та перекази, й не переслухаєш ніяк!» («Казка про Правду та Кривду», Панас Мирний)

Збірник «Казки про Сонце та його сина», упорядкований Юрієм Винничуком, є чудовим поєднанням авторських історій. Ця книга, як один великий цілісний вітраж, переливається різнобарвністю поєднаних в ній тем. Пошук свого власного шляху, важкість життєвого вибору, зрада, кохання, мудрість – це лиш декілька тем цієї неймовірно насиченої, інтригуючої, і водночас глибокої в своїх роздумах, казкової літературної скарбниці. У виданні зібрані твори багатьох як маловідомих (але від того не менш талановитих), так і доволі видатних авторів. Представлені письменники всієї України. Казки написані дуже багатою за своїм змістом та звучанням, цікавою мовою, з вкрапленнями в деяких з них західної лексики, або ж давніх, нині мало вживаних слів. До кожного такого «екзотичного» слова, як, наприклад половик, або хосен, додано пояснення. Хочете дізнатись яке? Читайте казки.

Розпочинає оповідку історія «Довбуш та Смерть», котра належить перу Леопольда фон Захер-Мазоха. В ній, як і в багатьох казках цього видання, головною є християнська тематика. Адже чимало майбутніх казкарів виховувалися в св’ященицьких родинах. Про це можна дізнатись з коротеньких, але змістовних біографій, котрі подані перед казками. Майже всі казки подаються за першодруком. А це, переважно, різні літературні часописи кінця ХІХ – початку ХХ століть. Окрім тих, які публікуються вперше, старанно розшифровані з архівних рукописів.

Несподіванкою є соціальна сатира «Сміховинки про Безглуздів». Про жителів знатного містечка та «мудре» керівництво обраного безглуздівцями Яреми Головатого. Жорстокі моменти – безглузді смерті жителів. Одна з казок, «Писанка» уособлює образ живих символів, наповнених прихованим від людського ока змістом. Збірка вміщає чимало казок – вистачить на багато довгих вечорів. Єдине, що дещо портить враження від книжки, так це недолік друку – деінде «поїхавший», тобто нечіткий шрифт.

Оскільки чимало письменників були захоплені світовою літературою, то в цьому виданні зустрічається чимало східних мотивів. Захопллююча стара арабська казка «Соліман Мудрий», переказана Миколою Чернявським. Або неймовірно мудра «Грецька казка» Дністрової Чайки. Зістрічаються і авторські переосмислення легендарних бувальщин. Так, наприклад, в «Хто щасливий» Трохима Зінківського впізнається знаменита історія про Діогена: «Не затуляй мені сонця!»

Історії в алегоричній формі передають мудрість і досвід вирішення проблем реального життя. А коли в житті проблеми вирішені, воно стає казковим.

Олексій Куценко