Про невизнані республіки», над перекладом якої працювала Наталя Ткачик. Книгу видано за підтримки POLAND Translation Program.

«Кордони мрій. Про невизнані республіки» вийшла у Польщі 2018 року («Granice marzeń. O państwach nieuznawanych», Wydawnictwo Czarne). Щоб написати цю книгу, Томаш Ґживачевський здійснив мандрівку всіма невизнаними республіками пострадянського простору, зокрема у 2015, 2016 і 2017 роках побував і на Донбасі. «ЛНР», «ДНР», Абхазія, Південна Осетія, Нагірний Карабах, Придністров’я – саме про ці території та про специфіку існування, ментальні особливості мешканців розповідають «Кордони мрій».

Томаш Ґживачевський у своїх репортажах максимально правдивий, його тексти говорять живими голосами. Тому й правди різні, зазвичай болісні (з різних причин), але саме це дає можливість читачу вийти за межі своєї «бульбашки». «Я старався відбирати, по-перше, правдиві й перевірені історії, а, по-друге, симптоматичні для того чи іншого регіону, які показують, як насправді виглядає той, їхній світ, – розповів Томаш Ґживачевський в інтерв’ю Наталі Ткачик. – Та це не всюди вдалося, бо до Азербайджану, наприклад, мені заборонили в’їзд. За азербайджанськими законами, кожен, хто в’їжджав до Нагірного Карабаху, автоматично потрапляє в чорний список і до Азербайджану вже не може в’їхати. Найголовніше для мене – передати бачення обох сторін конфлікту. Навіть на Донбасі. Хоч моя особиста позиція щодо Донбасу чітка, і ясно, на чиєму я боці».

Манеру Томаша Ґживачевського оповідати, не втручаючись, відзначила Наталя Ткачик, міркуючи про своєрідність авторського стилю: «Тексти прописані дуже навіть кінематографічно і тому вони просто «вганяють» читача в безпосереднє місце подій: бункери й окопи на Донбасі, набережна Тирасполя, бар на Дерибасівській і Куликове Поле за одеським Будинком Профспілок, пляжі Піцунди й монастир Нового Афону, трибуни стадіону в Сухумі під час Мундіялю-2016 серед невизнаних республік, узгір’я Арарату, музей полеглих солдатів у столиці Нагірного Карабаху, вулиці Цхінвалі, будинок української культури в райцентрі Донецької области чи передмістя обстрілюваної Мар’їнки».

Очевидно, що кінематографічність книги репортажів Томаша Ґживачевського відіграла не останню роль у тому, що вона стала поштовхом для молодого польського режисера-документаліста Кароля Старнавського – і вже 26 липня 2018 року у Польщі відбулася прем’єра знятої за нею документальної стрічки «Тіні імперії» («Cienie Imperium», Studio Filmowe «Kadr»). Назва фільму дуже чітко артикулює один із меседжів книги Томаша Ґживачевського: псевдореспубліки – результат гібридних воєн, і виникають вони переважно на замовлення, як результат певних політичних інтересів, результат умілої і цинічної маніпуляції людськими свідомостями, слабкостями, травмами, історико-етнічними чинниками, амбіціями, маніями, мріями і мареннями. Держава-агресор, що спровокувала появу територіальних утворень, про які йдеться у «Кордонах мрій», не потребує додаткового оголошення. Подібне відзначила і Наталя Ткачик: «Ця жива й динамічна книжка має багато граней: вона відкриває нові горизонти на географічно близькі, а інформативно – дуже віддалені псевдо-республіки, говорить про історичні та етнічні причини конфлікту в них, дає геополітичне узагальнення та окреслює причинно-наслідкові пунктири, показує системність та однотипність реалізованих Кремлем сценаріїв розхитування ситуацій. Це книжка-путівник із поетичними описами ландшафтів, книжка-антологія міні-історій людських драм, спричинених ненавистю. Це книжка-застереження, яка показує, наскільки крихкою є реальність і спокій відносного европейського укладу довкола».

Книга «Кордони мрій. Про невизнані республіки» із тих, які варто і важливо читати для притомності. Тому суттєвим є те, що її цільова аудиторія, завдяки майстерному стилю автора, може бути досить широкою. «Цільова аудиторія досить розлога: від юних до найстарших, – прокоментувала Наталя Ткачик, – всі, хто цікавиться репортажами, що допомагають поглянути на проблему сепаратистських утворень на території України з зовнішньої перспективи та зазирнути в чорні діри інших псевдореспубік – Абхазія, Південна Осетія, Нагірний Карабах, Придністров’я. «Кордони мрій», окрім чіткости викладу (журналістська дисципліна) й актуальности, характеризують ще й аналітика, історичні екскурси, багатюща мова та художність. Власне, остання дає змогу «смакувати» текст на рівні метафорики, стилістики та мови, прочитуючи книжку на одному подиху».

Уже 22 жовтня книга «Кордони мрій. Про невизнані республіки» вийде друком, але на сайті «Видавництва 21» ще до 31 жовтня її можна буде придбати за передпродажною ціною: http://www.books-xxi.com.ua/products/kordoni-mrij-pro-neviznani-respubliki