Завантажити

Я помився першим снігом.

Хочу в ліс, немов зайча.

Йдуть на Київ печеніги,

В душу дрони деренчать.

Син воює, брат убитий.

Я, старий, спасаю світ,

Не купившись на кобіту,

Долар, славу, зореліт.

Кров здаю, молюся ревно.

Тектонічні плити дум

Я тусую недаремно,

Бо землян до зір веду.

Через ліс густий, терновий

Я ішов, летів і плив...

Де уже не важить слово,

Де метафори – стволи.

Золоті нитки тривоги,

Блискавиць холодний блиск

І у Рай гірські дороги 

У клубок душі сплелись.

Сніг іде.

Земля – як небо.

Змерзла радість.

Відьма.

Кіт.

Білий-білий

Чорний лебідь

Манить кулю

У політ.

           11 січ. 25.

читати