
Електронна бібліотека/Поезія
- так вже сталось. ти не вийшов...Тарас Федюк
- СкорописСергій Жадан
- Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
- Лиця (новела)Віктор Палинський
- Золота нива (новела)Віктор Палинський
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
- МовчанняЮрій Гундарєв
- СтратаЮрій Гундарєв
Приводить її до свого дому,
де підлога зі світлого дуба
поділена сонцем на теплі квадрати,
де вікна в малий садок,
де балкон із китайським ліхтариком,
де канарка у мідній клітці,
добірні книги й вініли,
високі свічки у пляшках з-під вина,
але головне – це ліжко,
широке, ніби Ла-Манш, біле,
як скелі Дувра.
Йому вже доводилось чути, що українки
такі унікальні, гарячі й ніжні водночас –
тож ось.
Але разом із нею
заходять одразу ще кілька жінок.
Прабаба, що виміняла на хлібину
рясні родинні коралі –
їхні окремі разки
досі блукають онлайновими аукціонами,
ніби жили, наповнені кров´ю, безсилі
зібратися знов у спільному тілі;
інша прабаба,
зґвалтована тричі вже у визволеному селі,
бо німці
якось були посоромилися
перед дітьми;
ще баба, котра рубала садок
за батьківським наказом
і плакала –
не настарчити на податок;
і навіть мама із номерком, виведеним
по-концтабірному,
кульковою ручкою на руці, аби вистояти
майже добу на холоді в черзі по чобітки,
яких їй однаково не дісталося;
і ще найближча подруга,
яка вже пів року не відписує
з окупації.
Вони заходять, стають навколо
і дивляться,
ніби це шлюбна ніч у королівських покоях.
І вона не може розслабитися, взагалі нічого
не може.
Намагається пояснити,
виходить уривчасто, збито.
Він усе ж ображається, повертається спиною.
Довго думає, перш ніж заснути:
знову ці незручні, істеричні,
травмовані українці.
Ось іще з однією, – думає, – не пощастило.
Останні події
- 11.09.2025|19:25Тімоті Снайдер отримав Премію Стуса-2025
- 10.09.2025|19:24Юліан Тамаш: «Я давно змирився з тим, що руснаків не буде…»
- 08.09.2025|19:3211 вересня стане відомим імʼя лауреата Премії імені Василя Стуса 2025 року
- 08.09.2025|19:29Фестиваль TRANSLATORIUM оголосив повну програму подій у 2025 році
- 08.09.2025|19:16В Україні з’явилася нова культурна аґенція “Терени”
- 03.09.2025|11:59Український ПЕН оголошує конкурс на здобуття Премії Шевельова за 2025 р
- 03.09.2025|11:53У Луцьку — прем’єра вистави «Хованка» за п’єсою іспанського драматурга
- 03.09.2025|11:49Літагенція OVO офіційно представлятиме Україну на Світовому чемпіонаті з поетичного слему
- 02.09.2025|19:05«Пам’ять дисгармонійна» у «Приватній колекції»
- 27.08.2025|18:44Оголошено ім’я лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка-2025