Завантажити

Прощавай, моя горда, єдина.

Вже сьогодні останнє число.

Адже краще забути людину,

Ніж тримати на неї зло.

Я тебе не навмисно зрадив.

Я тебе на руках носив.

Розумію – немає ради.

Співчуваю – немає сил.

Я розтану, пощезну, зникну,

Ти за мене душі не край.

І любов мою всепроникну

Не полишу – візьму за край.

Ти ще будеш, либонь, щаслива,

Ще для тебе цвістиме цвіт.

А мене ця холодна злива

Мов собаку жене у світ.

Залишаю в лиху годину.

Відпливаю – подай весло.

Певно, краще забути людину,

Ніж тримати на неї зло.

1998 р

читати