Завантажити

Ти, стриножене сонце

Над стривоженим полем,

Не хрипи у віконце –

Кожен спалах із болем,

Кожен спалах – на сполох.

Не виполюй овиддя,

Не випалюй озерце,

Відпусти моє серце.

Відпусти моє серце.

Ти, розірвана зливо

Над розімленим містом,

Не вкрадайся зрадливо,

Не сочися намистом

До моєї кімнати.

Не ковтай мої сльози –

Не потрібно тепер це.

Відпусти моє серце.

Відпусти моє серце.

Ти, отарнику вітре,

Що у хмарах зім’ятих,

Не навій мені вістки,

Бо та душу роз’ятрить.

Бо та вістка від неї,

А мені не до герцю…

Відпусти моє серце.

Відпусти моє серце.

1980 р

читати