Електронна бібліотека/Поезія
- ДружбаВалентина Романюк
- Лілі МарленСергій Жадан
- так вже сталось. ти не вийшов...Тарас Федюк
- СкорописСергій Жадан
- Пустеля ока плаче у пісок...Василь Кузан
- Лиця (новела)Віктор Палинський
- Золота нива (новела)Віктор Палинський
- Сорок дев’ять – не Прип’ять...Олег Короташ
- Скрипіння сталевих чобіт десь серед вишень...Пауль Целан
- З жерстяними дахами, з теплом невлаштованості...Сергій Жадан
- Останній прапорПауль Целан
- Сорочка мертвихПауль Целан
- Міста при ріках...Сергій Жадан
- Робочий чатСеліна Тамамуші
- все що не зробив - тепер вже ні...Тарас Федюк
- шабля сива світ іржавий...Тарас Федюк
- зустрінемось в києві мила недивлячись на...Тарас Федюк
- ВАШ ПЛЯЖ НАШ ПЛЯЖ ВАШОлег Коцарев
- тато просив зайти...Олег Коцарев
- біле світло тіла...Олег Коцарев
- ПОЧИНАЄТЬСЯОлег Коцарев
- добре аж дивно...Олег Коцарев
- ОБ’ЄКТ ВОГНИКОлег Коцарев
- КОЛІР?Олег Коцарев
- ЖИТНІЙ КИТОлег Коцарев
- БРАТИ СМІТТЯОлег Коцарев
- ПОРТРЕТ КАФЕ ЗЗАДУОлег Коцарев
- ЗАЙДІТЬ ЗАЇЗДІТЬОлег Коцарев
- Хтось спробує продати це як перемогу...Сергій Жадан
- Нерозбірливо і нечітко...Сергій Жадан
- Тріумфальна аркаЮрій Гундарєв
- ЧуттяЮрій Гундарєв
- МузаЮрій Гундарєв
Завантажити
Падає ліс
падає людина
падає осінь
впадає
як Оскіл впадає в Сіверський Донець дві річки, які мені поперек горла проникає
збирається
як порічки.
Вона накидає
рожевий флісовий плед
на свої тонкі малесенькі плечі
заглядає у вікно
дивиться, як темрява поглинаєбудинки
так, як пористі речовини поглинаютьгаз
як темрява ковтає сонце ковтає хмари
ковтає птахів
ковтає людину
ковтає небо
яке звисає із завитка
наче спіймана рибка
вона п’є ледь терпкий жасминовий чай
долоньками обгортаючи горня.
Можливо я чай
чи чорні незібрані соняхи:
монахи полів та священники посадок чи земля
чи листя, що падає
чи вітер, що падає
чи горіх, що падає
чи метеорит, що падає
який убив усіх динозаврів
чи порожній, відстріляний магазин,
що падає в сумку для скиду
чи сніг
чи зрубане дерево
чи брудна онуча неба.
Я осінь
ти осінь
він вона воно вони осінь.
Притулись до мене
я ж бо не двері вагона в метро впусти мене
я ж бо маю проїзний
у кишеньку своєї пухової,
блідо-рожевої куртки я там закучкуюсь і засну.
А ти
по весні відпусти.
Так, як відпускають повітряного змія так, як відпускають зграю кіз
на пасовисько
так, як хлопець рок-зірка відпускає
своє каштанове волосся
відпусти.
Я
не хочу стати зимою
ти
не хочеш стати зимою
він вона воно вони
не хочуть стати зимою.
Я хочу побути в кишеньці
твоєї пухової блідо-рожевої куртки домовились?
До весни.
Останні події
- 29.09.2026|18:28160 років Михайлу Грушевському: людина, яка писала і творила українську історію
- 29.09.2026|15:41Українське шістдесятництво як явище світової культури
- 25.09.2026|10:33Три українські книжки увійшли до міжнародного каталогу White Ravens 2026
- 23.09.2026|14:2230 вересня ТанцТеатр «Життя» покаже у Львівській опері програму «Пазли» до свого 40-річчя
- 23.09.2026|14:107–8 листопада у Львові втретє відбудеться Міжнародний фестиваль «Земля Поетів»
- 22.09.2026|20:42«Таргани в голові»: хто насправді керує людиною?
- 22.09.2026|18:04Обгорілі українські книжки стали частиною міжнародної експозиції на Карпатському саміті
- 19.09.2026|08:38Грант House of Europe «Ранок» спрямує на дитячі книжки шрифтом Брайля
- 16.09.2026|19:20У Нідерландах виходить двомовна поетична збірка Дмитра Лазуткіна "Будемо жити вічно"
- 15.09.2026|12:37«Крилатий Лев» вручив нагороди